Імре Надь став прем’єр-міністром Угорщини у 1956 році. Трагічний період, коли Будапешт знову зустрічав танки, а його вулиці були переповнені мерцями. Дійсно ще одна страшна сторінка історії столиці Угорщини. Більше на budapestyes.eu.
Двічі в одну річку
Рік до того Імре Надь припинив свою роботу на посаді голови уряду. Крім того, комуністи позбавили його партійного членства. Ці засади були здійснені проти Імре Надя через ліберальну програму нових реформ, яку він розпочав. Коли Імре знову взяв у свої руки управління країною, він менше ніж за тиждень сформував нову урядову команду. Після цього Надь звернувся до керівництва Радянського Союзу та вимагав повного виведення з Будапешту радянських військ. Він також звернувся до повстанців, закликавши тих негайно припинити самосуди та інші прояви насилля.
Проте цю лавину вже неможливо було зупинити. Страйкування розпалювали людей ще більше, безлад тривав. Робітники влаштовували акції протесту. Повстанці також не втрачали часу. Вони сформували загін добре озброєної гвардії на 15 тисяч осіб.
За декілька днів по тому, 26 жовтня, до Угорщини почали вдиратися додаткові радянські війська. Будапешт знову опинився під контролем Москви.
Боротьба за лібералізм в країні
Імре Надь оголосив першого листопада, що Угорщина більше не підтримує Варшавській договір. Голова уряду звернувся до Організації Об’єднаних Націй, щоб вони визнали Угорщину державою в нейтралітеті. Цей вчинок був дійсно сміливим. Імре Надь намагався діяти оперативно та не втрачати часу та людських життів, яких ставало все менше через кровопролиття повстанців та радянських військ. І він за це поплатився. Під тиском радянського втручання Імре було знову знято з посади. Після цього в Будапешті та всій Угорщині почав діяти Тимчасовий робітничо-селянський уряд, який, звичайно, був поставлений Москвою. Новий уряд очолив Янош Кадар. Він за запланованим московським сценарієм звернувся до Радянського Союзу та попросив терміново надіслати військову допомогу Угорщині. Комуністи хотіли очистити всю країну від своїх опонентів та знешкодити повстанців, що вели активну підривну діяльність. Отже, в Угорщину увійшли понад тридцять тисяч військових. Крім того, Москва надала понад тисячу танків.
Вони відпрацьовували задачі під керівництвом маршала Івана Конєва та представників країн Варшавського договору.
За один день, 4 листопада 1956 року, радянські війська захопили головні стратегічні об’єкти, заблокували в гарнізонах угорські військові частини. Імре Надь та представники його уряду були змушені рятуватися втечею та знайшли притулок в югославському посольстві.
Угорські війська чинили опір до 10 листопада. За 12 днів повстання загинуло понад 2 тисячі 600 угорців. Майже 20 тисяч отримали поранення, а понад 200 тисяч втекли до Австрії.
Стосовно втрат радянських частин: понад 660 вбитих, 51 особа зникла безвісти, понад 1500 отримали поранення.
Сумний епілог
Подальша доля Імре Надя та деяких членів його уряду була дійсно страшна. Коли супротив був остаточно придушений, а країною ще тривали пошуки та арешти лідерів повстання, колишній голова угорського уряду вже чекав на вирок.
21 листопада його заарештували разом з дванадцятьма членами уряду. Після цього їх доставили в Румунію. «Державна зрада» — саме таким був вирок. Імре Надь та Паль Малетер, який обіймав до цього посаду міністра оборони, були засуджені до страти через повішення.
Людину, яка бажала для своєї країни чогось кращого, ніж комуністична залізна клітка, стратили 16 червня 1958 року в столиці Угорщини. Крім нього було страчено майже 350 осіб, а засуджено до різних термінів ув’язнення ще 13 тисяч.
Коли комуністичний режим пав, Імре Надя було посмертно реабілітовано. Його з урочистостями перепоховали у 1989 році.