У роки Другої світової війни багатостраждальна Угорщина потрапляла під вплив різних політичних партій, правителів, тиранів. Певний час країна була прибічником гітлерівської Німеччини. Більше на budapestyes.eu.
Суперечки щодо Будапештської операції
Закінчилося господарювання нацистів визвольною операцією Другого Українського фронту маршала Р.Малиновського. Третій Український фронт під керівництвом маршала Ф.Толбухіна діяв з півдня (на території Югославії), а Четвертий — в районі так званого «карпатського виступу». Їм командував генерал І.Петров.
Пройшла ціла епоха, а пересуди ведуться й донині. Деякі угорські ліві ліберали впевнені: взимку 45-го нацизм повністю був знищений в Угорщині. Кажуть, що якби не було Будапештської операції, то у XXI столітті не було б демократичної країни, що увійшла до складу Європейського Союзу. Так, в цьому впевнені соціалісти. Але консерватори кажуть, що Радянська Армія стала лише черговим окупантом Угорщини. Прибічники різних, абсолютно протилежних версій готові бити одне одного та доводити правильність своєї теорії.
Кровопролитна битва
Так вже сталося, що Будапештська операція стала найдовшою та надважкою у Другій світовій війни. Про це свідчать історичні документи.
Отже, на південно-східному напрямку дислокувалися два українських фронти під час наступу радянської армії. В Угорщині їм прийшлося зіштовхнутися з запеклою обороною німецької армії, яка також була досить добре підготовлена. Крім того, опір чинили залишки угорської армії, яка вціліла після розгромлення під Сталінградом та на Дону (1943 р.). Фахівці з військової історії стверджують, що воєначальники радянських військ розраховували на авіацію та живу силу. Проте українські фронти складалися з малодосвідчених бійців. Саме тому втрати з радянського боку були колосальні. Братські могили цих вояків є в Угорщини у великій кількості. Точно ніхто не знає, скільки українських солдатів та офіцерів загинуло за визволення Будапешту від нацистів.
Ворог демократії?
У XXI столітті в Угорщині дехто вважає, що Будапештська операція була дійсно рятівною, що радянські війська все зробили правильно. У 2005 році, коли святкували 60-річчя звільнення Будапешту, антифашисти, авторитетні ліві політики, прем’єр-міністр Угорщини Ференц Дюрчань (був на посту у 2004-2009 рр.), а також голова соціалістичної партії Іштван Гіллер зустрілися на офіційній зустрічі. Гіллер тоді заявив, що річницю звільнення Будапешту відмічають навіть за кордоном всі демократичні сили. Також він додав, що всі ті, хто засуджує це святкування та закликає від нього відмовитися, той відокремлює себе від демократії в цілому. За його словами, звільнення Будапешту — це очевидна перемога демократії у битві з тоталітаризмом.
Проте представник консервативної партії ФіДЕС Андраш Купар висловився інакше. Він впевнено заявив, що звільнення Будапешту спричинило загибель величезної кількості людей. Він мав на увазі повітряний обстріл Будапешту радянськими бомбардувальниками, а також репресії, які чинили комуністи в Угорщині після закінчення війни. Невідомо, скільки незгодних з радянським режимом загинуло пізніше в ГУЛАГах. Тут навіть можна пригадати 1956 рік, коли радянські війська знову увійшли в Будапешт. Але вже з іншою метою.
Проте Андраша Купара фактично освистали за таку промову. Його засудили деякі представники бізнесу, науки та культури. Вони висловили побажання повної ізоляції Купара щодо його подальшої діяльності в муніципальних заходах Будапешту. Крім того, опоненти вимагали, щоб Андраш Купар просив вибачення перед мешканцями угорської столиці.
Отже, про Будапештську битву не забувають. Вона, як і раніше, посідає на сторінках історії.