Ця людина була дійсно великим гуманістом, хоробрим рятівником знедолених людей у кривавому ХХ столітті. Автор статті з безмежною повагою до головного героя пропонує читачам познайомитися ближче з видатною особистістю Рауля Валленберга, який ціною власного життя намагався рятувати будапештських євреїв у найстрашніші часи Голокосту. Більше на budapestyes.eu.
Місія можлива
Коли у 1944 році до Угорщини зайшли гітлерівські війська, дипломатична Швеція кинула всі сили на порятунок угорських євреїв від неминучої смерті у таборах. Разом з нею співпрацював американський Комітет зі справ біженців. Вони намагалися допомогти нещасним, знедоленим людям, що були приречені на катування та жахливу смерть. Дипломатична місія від Швеції в Будапешті повідомила про неймовірну кількість угорських євреїв, які благають про порятунок. Щоб врятуватися їм були потрібні візи та паспорти. Волею долі спеціальним представником з видачі документів було призначено Рауля Валленберга. Він прибув у шведське посольство у Будапешті та мав всі дипломатичні права. Перед тим, як поїхати, Рауль попросив керівництво надати йому повну свободу дій щодо прийняття рішень у співвідношеннях з керівною верхівкою Угорщини.
Рауль розпочинає визвольну діяльність
Рауль народився у родині шведських відомих аристократів у 1912 році. Займався родинним бізнесом, здійснював ділові візити у різні країни Європи. На початку 1940-х років він приїхав до Угорщини та на власні очі побачив, що коять війська фашистської Німеччини на землях, які перебували під їх окупацією.
Дипломат-Валленберг приїхав до Будапешту у 1944 році. Він мав перелік тих людей, які очікують на швидку допомогу, адже їх справи були кепські. Рауль мав також 650 нових паспортів, які були своєрідною гарантією того, що їх майбутні власники-будапештські євреї матимуть зв’язок зі Швецією, тобто будуть врятовані.
Оскільки Рауль Валленберг мав карт бланш від Місії щодо власних дій у столиці Угорщини, він поступово розширив межі своїх повноважень. Він роздавав охоронні листи тисячам євреїв. Молодий та відважний дипломат купував будинки та встановлював на них прапор Швеції. Таким чином, територія була недоторканою, під захистом країни, яку він представляв. В ті будинки Рауль заселяв євреїв. Документи, які вони отримували від свого хороброго рятівника дозволяли виїхати до Швеції або до іншої країни, де законним представником була Швеція. Близько 4,5 тисяч євреїв отримали такі листи.
У 1944 році в Будапешті захопила владу організація угорських нацистів «Схрещені стріли», яку очолював Ференц Салаші. Цей лютий гітлерівець та вбивця називав себе «угорським фюрером». Попри те, що Червона Армія наближалася все ближче, в Будапешті відбувався кривавий терор. Євреїв вбивали просто неба, топили в крижаному Дунаї, розстрілювали на набережній. Все більше та більше людей гостро потребували рятівних шведських документів. Рауль Валленберг робив все можливе і неможливе. Він підкуповував жадібних нацистів або шантажував, аби тільки врятувати якомога більше євреїв.
Небезпека зростала, отже він та його помічники почали видавати документи абсолютно всім. Винятків не робили. На недоторканій території Рауль влаштував своєрідне гетто, де могли перебувати євреї під патронатом нейтральних країн. Вдавалися і до хитрощів: молоді єврейські чоловіки, яки мали риси «арійців», були там за охоронців. Деякі, особливо хоробрі та зухвалі, одягалися у форму «Схрещених стріл».
У жовтні 1944 року в Будапешт повернувся оберштурмбанфюрер СС Адольф Ейхман, який без зволікань розпорядився депортувати євреїв. Всі рятівні документи він оголосив недійсними. Втім, Рауль Валленберг не збирався здаватися. Він разом з колегами домігся відновлення справедливості. Але для нацистів із «Схрещених стріл» не діяли жодні закони.
На певний термін план відправлення євреїв до таборів смерті призупинився. Залізничні шляхи знаходилися в небезпечній близькості від фронту. Тоді Ейхман наказав відправити євреїв пішим «маршем смерті» до австрійського кордону. А це були десятки тисяч осіб. Рауль Валленберг разом з дипломатичними представниками нейтральних країн їхали за колонами нещасних приречених людей. Вони роздавали їжу, одяг, ліки. Раулю вдалося врятувати ще багатьох євреїв. Він буквально вирвав їх з лап смерті. Чоловік продовжував виписувати охоронні документи. Не злякався та не зупинився він навіть тоді, коли «Схрещені стріли» погрожували йому розправою. Рауль дійсно був у великій небезпеці, адже діяв зухвало та хоробро. Але він навіть не припускав думки кинути свою місію.
Герой-філантроп у катівнях московського КДБ
Коли Будапешт брала Червона Армія, Рауль залишався там разом з тими євреями, яких йому вдалося врятувати своїми охоронними паспортами. Він вибив у німецьких та угорських нацистів домовленість, що ніхто не буде арештовувати цю решту євреїв.
Рауль зізнався своєму товаришу, що ніколи не зміг би повернутися до Стокгольму, якби не був впевнений, що зробив максимально все можливе для порятунку цих людей.
1945 рік. Червона Армія увійшла в Будапешт, а за Раулем прийшли радянські солдати. Він відчув небезпеку, адже їх аргументи про необхідність його зустрічі з маршалом Малиновським виглядали абсолютно фальшиво. Він сказав, що навіть не розуміє: чи він є гостем, чи є в’язнем. Він сів в автомобіль разом з військовими. Більше його ніхто ніколи не побачить…
Криваві комуністи, напевно, були не ліпшими за нацистів. У катівнях Луб’янки вони, ймовірно, вбили філантропа, гуманіста, молодого та відважного чоловіка, який врятував тисячі євреїв від страшної смерті.
Проте кілька років після закінченні Другої світової війни Радянський Союз стверджував, що там нікому невідомий такий швед за прізвищем Валленберг. Але знаходилися свідки, які колись входили до числа «постояльців» радянських в’язниць, які згадували про нього.
Після революції 1956 року радянщина таки визнала, що Рауль помер у в’язниці у 1947 році. Весь світ сприйняв цю заяву скептично. Всі знали, що комуністи брешуть.
У 1989 році нарешті з’явилися перші речові докази: у підвалах КДБ в Москві знайшлися особисті речі Рауля Валленберга. Серед них був його дипломатичний паспорт та портсигар. Речі повернули родині. Громадськість не залишила цієї справи, тому було створено російсько-шведську комісію, яка пізніше опублікувала результати свого дослідження. Вони не знайшли офіційних доказів щодо арешту та ув’язнення Валленберга. Чому радянські комуністи брехали?
… У 1963 році Рауль Валленберг був ушанований званням Праведнику народів світу. Мати героя вирішила не отримувати нагороду замість сина, адже вірила, що він повернеться.
Том Лантош, якого врятував Рауль від фашистів, став членом Конгресу США. У 2008 році дочка Тома зачитала його звернення у Міжнародний день Голокосту. Лантош у цьому зверненні писав про Рауля Валленберга, як про молодого героя-дипломата, що залишив безпечний та затишний Стокгольм заради порятунку людських життів в Будапешті, який був справжнім пеклом в ті часи.
На пам’ять про Рауля Валленберга знімають кінострічкі, зводять монументи, називають вулиці його ім’ям. Цей хоробрий чоловік, який назавжди залишився молодим, є одним з найшанованіших рятівників євреїв в чорні часи Голокосту.