Зима 1945 року. Червона армія вже замкнула сталеве кільце навколо Будапешта, а в місті в оточенні опинилися майже 100 тисяч німецьких та угорських солдатів. Гітлер, одержимий ідеєю утримати угорську столицю за будь-яку ціну, наказав провести одну з останніх великих наступальних операцій вермахту на Східному фронті — операцію «Конрад» (Konrád hadművelet). Протягом січня 1945 року елітні танкові дивізії СС тричі намагалися прорвати радянську оборону та деблокувати гарнізон. Це були відчайдушні, криваві бої: танки «Вікінг» і «Мертва голова» рвалися до міста, а радянські війська під командуванням маршалів Малиновського і Толбухіна зустрічали їх стіною вогню. Жодна з трьох спроб не вдалася. Операція «Конрад» стала символом агонії нацистської Німеччини та однією з найдраматичніших сторінок битви за Будапешт під час Другої світової війни. Далі на budapestyes.eu.
Будапешт в оточенні: як почалася облога столиці
До кінця 1944 року Будапешт перетворився на одну з ключових точок Східного фронту. Після успішного наступу Червоної армії під час Будапештської операції (Budapesti hadművelet) радянські війська швидко просувалися углиб Угорщини, відрізаючи німецько-угорські сили від основних ліній постачання. Вже на початку грудня стало ясно: столиця опиниться в оточенні.
26 грудня 1944 року кільце навколо міста остаточно замкнулося. Всередині Будапешта опинилися понад 70 тисяч солдатів — німецьких та угорських частин, включно з підрозділами вермахту та військ СС, а також значна кількість цивільного населення. Місто опинилося відрізаним від зовнішнього світу: постачання стало практично неможливим, а будь-які спроби прориву зсередини швидко придушувалися.
Для нацистської Німеччини утримання Будапешта мало не лише військове, а й політичне значення. Угорщина залишалася останнім союзником Третього рейху в Центральній Європі, а саме місто було важливим транспортним вузлом і промисловим центром. Крім того, неподалік знаходилися нафтові родовища, життєво необхідні для німецької армії. Втрата столиці означала б остаточний крах німецьких позицій у регіоні.
Радянське командування, своєю чергою, розглядало Будапешт як стратегічну мету. Захоплення міста відкривало шлях до Відня і далі углиб Центральної Європи. Тому штурм столиці супроводжувався запеклими боями: вуличні зіткнення, артилерійські обстріли та бомбардування перетворювали Будапешт на руїни.
До початку січня 1945 року становище гарнізону стало критичним. Запаси продовольства та боєприпасів скорочувалися, поранених ставало все більше. Єдиним фактором підтримання оборони залишалася надія на допомогу ззовні. Саме в цей момент німецьке командування зважилося на ризикований крок — розпочати масштабний наступ, який увійшов в історію як операція «Конрад» (Konrád hadművelet), метою якої було прорвати кільце оточення і врятувати місто.
Операція «Конрад I»: перший прорив, який майже вдався
Перша спроба деблокувати Будапешт розпочалася 1 січня 1945 року і увійшла в історію як операція «Конрад I» (Konrád I hadművelet). Удар наносився з північно-західного напрямку — з району Комаром (Komárom) та Тати (Tata), де німецьке командування зосередило сили 4-го танкового корпусу СС.
Однак наступ почався в неповному складі. На момент атаки на вихідних позиціях знаходилася лише частина ударної групи: близько третини 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг», дві третини 3-ї танкової дивізії СС «Мертва голова», частина 96-ї піхотної дивізії, тоді як 711-та піхотна дивізія ще не встигла прибути. Повне зосередження корпусу завершилося лише 8 січня — уже під час боїв. Попри це, в операції брали участь значні сили: бойова група фон Папе, підрозділи танкової дивізії «Фельдгернгалле» (Panzer-Division Feldherrnhalle), 208-й танковий батальйон із «Пантерами» та винищувачами танків «Хетцер», а також угорські частини.
Початок наступу виявився успішним. Німецькі війська змогли прорвати радянську оборону і просунутися углиб, використовуючи раптовість та міць бронетанкових з’єднань. Однак уже до 6 січня в районах Бічке (Bicske) та Жамбек (Zsámbék) їхнє просування було зупинено. Попри початковий успіх, операція почала стрімко втрачати темп.
Причини цього були комплексними. По-перше, стислі строки підготовки призвели до того, що ударна група виявилася недостатньо укомплектованою. Частини СС відчували нестачу техніки, транспорту і навіть стрілецької зброї, багато з’єднань, розкиданих по обох берегах Дунаю, не встигли взяти участь в операції з самого початку. Це суттєво послабило початковий удар.
По-друге, проти нападників зіграла місцевість. Пагорбистий і гірський рельєф на підступах до Будапешта був зручним для оборони: вузькі дороги та перевали дозволяли радянським військам ефективно стримувати просування навіть невеликими силами. Іноді одне добре замасковане протитанкове знаряддя могло надовго зупинити колони бронетехніки.
По-третє, радянське командування виявилося краще підготовленим до відбиття удару. Маршали Федір Толбухін і Родіон Малиновський заздалегідь відвели в тил частину з’єднань і сформували потужні резерви. Уже 2 січня в бій вступив 18-й танковий корпус, а незабаром на шляху німецького наступу опинилося до п’яти радянських корпусів. Одночасно були створені спеціальні оборонні рубежі, особливо посилені протитанковими засобами. Щоб зосередити сили на відбитті прориву, радянські війська навіть тимчасово призупинили штурм Буди.
На цьому фоні всередині німецького командування виникли розбіжності. Штаб групи армій «Південь» пропонував залишити Пешт і зосередити сили на прориві з оточення, що дозволило б врятувати хоча б частину гарнізону. Однак Адольф Гітлер категорично відхилив цю ідею, наполягаючи на утриманні міста за будь-яку ціну.
До 6 січня наступ остаточно вичерпав себе. Попри те що німецькі війська підійшли на небезпечно близьку відстань до столиці, прорвати кільце оточення їм не вдалося. Однак, операція «Конрад I» показала, що у вермахту ще залишався потенціал для наступальних дій — і це призвело до нових, ще масштабніших спроб врятувати Будапешт.
Операція «Конрад II»: спроба оточити та переламати хід боїв
Не досягнувши вирішального успіху під час першої спроби, німецьке командування швидко змінило план дій. Уже 7 січня 1945 року розпочалася операція «Конрад II» (Konrád II hadművelet), у якій ставка була зроблена на удар із південно-західного напрямку — між містами Мор (Mór) та Секешфегервар (Székesfehérvár).
Головною ударною силою стала бронегрупа «Брайт», до складу якої увійшли 1-ша, 3-тя та 23-тя танкові дивізії, 503-й важкий танковий полк із танками «Тигр», а також 4-та кавалерійська бригада. Загальна чисельність групи становила близько 120 танків і самохідних гармат. План був амбітним: не лише прорвати радянську оборону та деблокувати Будапешт, але й, діючи спільно з 4-м танковим корпусом СС, оточити значні сили Червоної армії на західних підступах до міста, відновивши лінію фронту по Дунаю.
Однак радянське командування своєчасно розкрило задум противника. На напрямку головного удару був посилений 20-й гвардійський стрілецький корпус, передусім артилерією. Ба більше, ще 6 січня розпочався наступ військ 2-го Українського фронту: 7-ма гвардійська армія та 6-та гвардійська танкова армія вийшли до Комарому, фактично загрожуючи тилу німецької групи. У результаті 4-й танковий корпус СС опинився під загрозою флангового охоплення і був змушений відвертати сили.
Попри це, німецький наступ розпочався за планом. Проте вже в перші дні стало зрозуміло, що прорвати оборону не вдасться. Радянські війська чинили надзвичайно жорсткий опір, а незабаром перейшли до активних контратак. Особливо важкі бої розгорнулися в районі міста Замой (Zámoly), де 7-й механізований корпус Червоної армії (близько 70 танків і САУ) завдав потужного удару по нападниках. Ця ділянка фронту фактично перетворилася на «танкове кладовище».
До 11 січня стало очевидно, що операція провалена. Обидві сторони зазнали значних втрат, але стратегічного результату досягнуто не було.
Тим часом 4-й танковий корпус СС продовжував спроби прорватися до Будапешта. Після невдач під Бічке напрямок удару був зміщений північніше — в райони Естергом (Esztergom) та Сентендре (Szentendre). Тут німецькі частини досягли часткового успіху: до 11 січня гренадерський полк СС «Вестланд» дивізії «Вікінг» перебував всього за 21 км від столиці, а незабаром передові підрозділи підійшли на відстань близько 17 км.
У цей критичний момент командування групи армій «Південь» знову запропонувало дозволити прорив оточеного гарнізону зсередини. Передбачалося, що частина військ, відмовившись від важкого озброєння, зможе вийти з «котла». Переконати Гітлера у необхідності такого кроку намагався генерал Вальтер Венк (Walther Wenck), але даремно. Фюрер знову наполіг на утриманні Будапешта за будь-яку ціну.
Ситуація для німецьких військ стрімко погіршувалася. З’явилася загроза оточення самого 4-го танкового корпусу СС — так званий «пилишський мішок». 11 січня надійшов наказ про перегрупування: основні сили мали бути перекинуті до північно-західного берега озера Балатон (Balaton). Командувач корпусу Герберт Отто Гілле (Herbert Otto Gille) намагався домогтися дозволу продовжити наступ, але ввечері отримав повторний наказ.
12 січня розпочався відхід. Попри близькість до цілі та величезні витрачені сили, операція «Конрад II» завершилася, так само як і перша спроба — безрезультатно.
Операція «Конрад III»: останній ривок до Дунаю
Після невдач перших двох спроб німецьке командування вирішило піти на третій, найбільш масштабний і ризикований удар. До 17 січня 1945 року частини 4-го танкового корпусу СС в умовах суворої секретності були перекинуті в район між озером Балатон і Секешфегерваром. Цього разу ударна група була значно потужнішою: близько 300 танків і самохідних гармат.
Наступ розпочався 18 січня і став повною несподіванкою для радянських військ. Розвідка 4-ї гвардійської армії не виявила своєчасно перегрупування противника, і перший удар виявився раптовим. Німецькі частини змогли прорвати оборону і, попри контрудар 7-го механізованого корпусу, вже 19 січня вийшли до Дунаю в районі Дунапентеле (Dunapentele).
План операції «Конрад III» (Konrád III hadművelet) виглядав амбітно й навіть зухвало: розірвати радянські комунікації вздовж Дунаю, а потім розвинути наступ одночасно на північ — до Будапешта — і на південь, відновлюючи лінію фронту. У разі успіху німецькі танкові з’єднання СС могли не лише деблокувати місто, але й кардинально змінити ситуацію на всьому угорському напрямку.
Перші дні наступу супроводжувалися серйозними успіхами. У радянських бойових порядках виникла дезорганізація, німецька авіація активно бомбила переправи через Дунай. Окремі радянські з’єднання, включно зі 133-м стрілецьким та 18-м танковим корпусами, тимчасово опинилися в оточенні. Проте незабаром виявилася нестача піхоти в німців: вони не змогли закріпити успіх і були змушені відвертатися на ліквідацію локальних осередків опору. Крім того, 21 січня радянські війська знищили понтонні переправи в районах Дунапентеле та Дунафельдвар (Dunaföldvár), що ускладнило постачання наступаючих частин.
Бої тривали з крайньою запеклістю. 22 січня німецькі війська після важких боїв зайняли Секешфегервар — важливий вузол оборони. 24 січня дивізія СС «Мертва голова» просунулася до населеного пункту Барачка (Baracska), що знаходився всього за 30 км від столиці. До 26 січня передові частини наблизилися до Будапешта на відстань близько 25 км. Здавалося, ще один потужний ривок — і кільце оточення може бути прорване.
Але на цьому успіхи закінчилися. Радянське командування швидко стабілізувало фронт. Попри удари німецької авіації, через Дунай вдалося перекинути значні резерви. На південний захід від Будапешта створили потужний оборонний рубіж, насичений артилерією та протитанковими засобами.
27 січня Червона армія перейшла у контрнаступ. Німецький клин виявився вразливим: із півдня наступали війська 57-ї армії, а також частини 133-го та 30-го стрілецьких і 18-го танкового корпусів; із півночі — 23-й танковий і 104-й стрілецький корпуси. Під загрозою оточення німецькі війська були змушені перейти до оборони, а згодом — до відходу.
Врешті-решт довелося залишити майже всі захоплені території, утримавши лише частину Секешфегервара, але й там після запеклих боїв радянські війська закріпилися в північній частині міста.
Операція «Конрад III» стала останньою та найвідчайдушнішою спробою врятувати Будапешт — і завершилася так само як попередні. Німецькі війська не змогли ні деблокувати місто, ні вивести гарнізон з оточення. Попри це, Гітлер не відмовився від боротьби за Угорщину. Уже наприкінці січня 1945 року було прийнято рішення перекинути до регіону 6-ту танкову армію СС — останню велику бронетанкову силу Третього рейху, яка мала зіграти роль у наступному етапі боїв.
Катастрофа та фінал: чому «Конрад» провалився і що сталося з Будапештом
Усі три спроби деблокади Будапешта в рамках операції «Конрад» завершилися провалом. Німецько-угорські війська втратили десятки тисяч людей убитими та пораненими, а також сотні танків і штурмових гармат. Попри значні втрати, радянська сторона зберігала вирішальну перевагу в живій силі, артилерії та авіації, що й визначило результат бою.
Останньою надією гарнізону став так званий «будайський прорив» (Budai kitörés): 11 лютого 1945 року близько 45 тисяч солдатів спробували вирватися з оточеної Буди на захід. Однак ця спроба обернулася катастрофою — більшість учасників прориву загинули або потрапили в полон. Уже 13 лютого Будапешт повністю перейшов під контроль радянських військ. Битва за місто тривала 108 днів і стала одним із найкривавіших міських боїв Другої світової війни.
Операція «Конрад» стала однією з останніх великих наступальних операцій вермахту на Східному фронті. Вона змогла лише відтермінувати падіння угорської столиці, але не змінила загальний хід війни. Ціна була величезною: десятки тисяч загиблих солдатів, від 25 до 38 тисяч мирних жителів, зруйнована інфраструктура, знищені мости та історичний центр міста.
Джерела:
- https://www.masodikvh.hu/hadszinterek/europa/kozep-europa/1220-a-konrad-hadmveletek-1945-januar
- https://tti.abtk.hu/terkepek/terkepek/1945-hadmuveletek-budapest-felmentesere
- https://www.szekesfehervar.hu/szekesfehervar-visszafoglalasa-80-eve-indult-meg-a-konrad-3-hadmuvelet
- https://ujkor.hu/content/a-tavaszi-ebredes-az-utolso-nemet-offenziva
- https://kgym.blog.hu/2023/03/27/amikor_elerte_a_front_komaromot?layout=5
- https://tti.abtk.hu/terkepek/terkepek/1945-hadmuveletek-nyugat-magyarorszagon-1945-03-1-04-13
- https://harcunk.info/archivum/a-konrad-hadmuvelet-idejen-felorankent-jelentettek-esztergombol-hitlernek