У березні 1919 року, на руїнах Австро-Угорської імперії, в Угорщині спалахнула комуністична революція, що призвела до утворення Угорської Радянської Республіки або вірніше Угорської Республіки Рад. Це була друга в історії світу держава робітників, що виникла під впливом більшовицької революції в Росії. На короткий час, з весни до літа 1919 року, червоний прапор замайорів над Будапештом, а новий уряд намагався втілити в життя радикальні соціалістичні ідеї. Цей період, сповнений напруження, громадянської війни та зовнішньої інтервенції, залишив глибокий слід в історії Центральної Європи. Детальніше на budapestyes.eu.
Становлення та діяльність Угорської Республіки Рад
Угорська Республіка Рад, проголошена 21 березня 1919 року, стала першою комуністичною державою в Центральній Європі. Її створення відбулося в умовах політичної кризи, що охопила регіон після розпаду Австро-Угорської імперії. Ця республіка проіснувала всього 133 дні, але залишила помітний слід в історії.
Офіційним головою уряду був Шандор Гарбаї, але реальним лідером і рушійною силою комуністичного руху був Бела Кун. Він очолив Комуністичну партію Угорщини й саме він визначав політику, спрямовану на радикальні соціальні та економічні перетворення. Під його керівництвом уряд намагався втілити ідеї більшовизму, зокрема шляхом націоналізації підприємств і аграрної реформи.
Кун підтримував прямий радіотелеграфний зв’язок з Кремлем, отримуючи від Леніна накази та вказівки. За час свого короткого існування республіка вела військові конфлікти з сусідніми державами – Королівством Румунія, Королівством сербів, хорватів і словенців та Чехословаччиною, що утворювалася. Зрештою, 1 серпня 1919 року комуністичний експеримент завершився.
За короткий період свого існування уряд Угорської Республіки Рад провів радикальні реформи, спрямовані на побудову соціалістичного суспільства. Основною метою було перерозподілення власності та покращення умов життя робітників.
Були націоналізовані банки, промисловість, транспорт, а також великі земельні володіння (понад 57 га), які перейшли у власність держави або були передані кооперативам. Окрім того, уряд запровадив низку соціальних ініціатив:
- 8-годинний робочий день та підвищення заробітної плати.
- Державне страхування, обов’язкова освіта та медичне обслуговування.
- Переселення робітників та заснування Робітничого університету.
Конституція Угорської Республіки Рад
23 червня 1919 року в Угорщині була ухвалена Конституція, яка стала правовою основою для Угорської Республіки Рад. Цей документ був майже повною копією російської Конституції РСФРР 1918 року, що підкреслювало ідеологічну близькість угорських комуністів до більшовицької Росії.
Головним органом державної влади було визнано Всеугорський з’їзд рад. Конституція будувала систему управління за радянським принципом ієрархії: місцеві ради, що створювалися в комітетах та муніципалітетах, делегували своїх представників до вищих органів влади. Ця система повністю ліквідувала традиційні органи державного управління, замінивши їх радами.
Згідно з Конституцією, виборчі права надавалися лише робітникам, селянам та солдатам. Представники так званих «експлуататорських класів» (буржуазія, духовенство та великі землевласники) були повністю позбавлені права голосу. Це було прямим відображенням класової боротьби, що лежала в основі ідеології комуністичного режиму.
Система управління та правосуддя Угорської Республіки Рад
Як ми вже писали, після приходу до влади, комуністичний уряд Угорської Республіки Рад повністю ліквідував традиційні органи управління, замінивши їх на нову систему рад – робітничих, солдатських і селянських. Ці ради, особливо в Будапешті, отримали значну владу і відповідали за:
- управління виробництвом на місцях;
- перерозподіл землі та націоналізованого майна;
- організацію мобілізації до Червоної армії;
- проведення соціальних реформ, як-от запровадження 8-годинного робочого дня та контроль над промисловістю.
Комуністичний режим також прибрав стару судову систему. Замість неї були створені революційні трибунали, які займалися справами, пов’язаними з «контрреволюційними злочинами». Для підтримання порядку була сформована революційна міліція, а Червона армія виконувала не лише військові обов’язки, а й функції внутрішньої охорони. Це дозволило режиму встановити тотальний контроль над суспільством і придушувати будь-який опір.
Причини та наслідки падіння Угорської Республіки Рад
Угорська Республіка Рад, що проіснувала лише 133 дні, пала під тиском зовнішніх і внутрішніх факторів. Її історія – це приклад того, як молода та ідеологічно радикальна держава не змогла витримати жорстких викликів, пов’язаних з міжнародною ізоляцією та внутрішньою кризою.
Після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні, нові кордони в регіоні ще не були визначені. Скориставшись цим, сусідні держави – Румунія, Чехословаччина та Королівство сербів, хорватів і словенців – за підтримки Антанти (Франції, Великої Британії та США) розпочали наступ. У квітні 1919 року румунські війська просувалися зі сходу, а чехословацькі – з півночі. Угорська Червона армія, створена під керівництвом комуністів, намагалася чинити опір і навіть досягла тимчасових успіхів, створивши на короткий час Словацьку Радянську Республіку. Проте сили були надто нерівними, а економічна блокада виснажила країну.
Внутрішня криза та падіння режиму
Наслідком війни та постійної мобілізації стало зростання невдоволення серед населення. Економічна ситуація різко погіршилась, відчувався дефіцит продовольства та висока інфляція. Значна частина селян та інтелігенції виступила проти комуністичних експериментів. Ця внутрішня криза, в поєднанні з зовнішнім тиском, призвела до краху.
1 серпня 1919 року лідер уряду Бела Кун подав у відставку і втік до Австрії. Наступного дня було проголошено відновлення Угорської Республіки. Уже 3 серпня румунські війська без бою увійшли до Будапешта, що остаточно поклало край існуванню Угорської Республіки Рад. Після цього в країні розпочався період «білого терору».
«Білий терор» в Угорщині: зачистка після падіння республіки
Після падіння Угорської Республіки Рад 1919 року в країні розпочався «білий терор», спрямований проти всіх, хто підтримував комуністичний режим. Особливо жорстоких репресій зазнала інтелігенція, зокрема освітяни. Міністерство у справах релігії та освіти ініціювало «суворі перевірки» вчителів по всій країні, вишукуючи тих, хто був прихильником «пролетарської диктатури». Жертвами стало багато невинних та винних людей (соціалісти, ліберали та особливо євреї). Розправа включала масові побиття, арешти без суду, розстріли й тортури.
Багатьох прогресивних педагогів звільняли, переводили на примусові пенсії або навіть віддавали під суд за «дисциплінарні проступки». Влада заявляла, що «білий терор» допоміг «очистити» школи від «соціалістичного зараження». Католицькі кола відкрито закликали замінити всіх вчителів, які не витримали перевірку на «комунізм», на «справжніх християн і патріотів».
Репресії торкнулися навіть студентів. Міністр Карой Гусар анулював дипломи «червоних солдатів» і заборонив їм продовжувати навчання. Наслідком стало виключення багатьох учнів і студентів з навчальних закладів, яких звинуватили у прихильності до комуністичної ідеології. Цей період став трагічним етапом в історії угорської освіти. Але він вичистив країну від комунізму.
Джерела: encyclopedia.pub, www.vhu.cz, publikacio.uni-eszterhazy.hu, www.arcanum.com