Акош Фаркаш — угорський політик, який обіймав посаду мера Будапешта лише один рік. Під час німецького вторгнення в угорську столицю він був активним прихильником організації «Схрещені стріли» і увійшов в історію як мер, який брав активну участь у геттоїзації та депортації єврейського населення Будапешта. Його короткий період правління залишив трагічний слід у житті тисяч мешканців міста та став однією з найсуперечливіших сторінок історії угорської столиці. Далі на budapestyes.eu.
Походження та освіта Акоша Фаркаша
Акош Фаркаш (Ákos Farkas) походив із трансильванського дворянського роду Фаркаш із Дорогі (doroghi Farkas család), який мав глибокі корені в угорській історії. Його батько, Єно Акош Фаркаш (Farkas Ákos Jenő, doroghi), був сільським офіцером з Гебельяраша (Göböljárás), а мати — Марія Чабан (Czabán Mária) — займалася домашнім господарством. Родина була пов’язана з юридичною та адміністративною діяльністю регіону. Дідусь по батьківській лінії, Лайош Фаркаш (Farkas Lajos), був юристом і адвокатом, учасником Угорської революції 1848 року як сотник, суддею в Надькарої (Nagykároly), мером Хайдудорога (Hajdúdorog) і головним прокурором району Хайду (a Hajdú-kerület főügyésze).
По материнській лінії предки Акоша походили зі скромнішого середовища: дідусь Даніель Чабан (Czabán Dániel) був пекарем із Дебрецена (Debrecen), а бабуся — Борбала Кевеші (Kövessy Borbála) йому допомагала.
Родина Фаркашів зберігала дворянські традиції протягом століть: одним із предків по батьківській лінії був Міхай Фаркаш (Farkas Mihály), який 4 грудня 1605 року отримав дворянську грамоту з гербом від Іштвана Бочкаї (Bocskai Istvántól).
Про дитячі роки майбутнього мера Будапешта практично немає інформації. Відомо, що Акош Фаркаш народився 22 серпня 1894 року в селі Тісакюрт (Tiszakürt) у північному регіоні Великої рівнини. Вищу освіту він здобув на юридичному факультеті Будапештського університету (Budapesti Tudományegyetem, нині Eötvös Loránd Tudományegyetem), що стало фундаментом його подальшої кар’єри в столичній адміністрації. Юридичні знання та розуміння структури влади підготували його до роботи в міській управі та заклали основу для майбутньої ролі мера Будапешта.
Особисте життя політика
У грудні 1921 року Акош Фаркаш одружився з Ілоною Марією Вейдингер (Weidinger Ilona Mária) із Тисатар’яна (Tiszatarján). Шлюб був зареєстрований у Будапешті. Обраниця майбутнього мера походила з шанованої буржуазної родини реформатської конфесії. Її батько, Геза Вейдингер (Weidinger Géza), обіймав посаду головного кадастрового інженера, а мати, Ольга Едеш із Мадарі (Édes Olga), походила з дворянської сім’ї.
Родина Вейдингерів мала багату історію: предки Ілони поєднували ремісничі та духовні традиції, а також мали зв’язки з угорським дворянством. Наприклад, її родич Алайош Вейдингер (Weidinger Alajos) був дворянином і центуріоном угорської армії, якому король Франц Йосиф I (Ferenc József I) присвоїв дворянське прізвище Макарвельді (Makarveldi).
Шлюб з Ілоною Марією зробив Акоша Фаркаша частиною поважного та освіченого середовища, пов’язаного з бюрократією та дворянством Угорщини.
Кар’єрний шлях до мерства
Після закінчення юридичного факультету Будапештського університету Акош Фаркаш розпочав кар’єру в столичній адміністрації. У 1913 році він вступив на роботу до мерії Будапешта (Budapesti Polgármesteri Hivatal), де поступово набував досвід у керуванні міськими справами.
Під час Першої світової війни Фаркаш працював у генерал-губернаторстві Сербії (Szerbiai Kormányzóhivatal), що дало йому навички адміністративного управління в умовах окупації. Після 1919 року він повернувся до Будапешта і став секретарем мера Йено Сіпьоча (Sipőcz Jenő), цю посаду він обіймав до 1933 року.
У 1935 році Акош Фаркаш вступив до організації «Асоціація проти шкідливих паразитів» (Egyesület a Káros Paraziták Ellen), однієї з найвідоміших антисемітських пропагандистських груп того часу. Ця діяльність відображала його політичні погляди та готовність до співпраці з радикальними організаціями.
Ключовий момент у його кар’єрі настав після операції «Маргарете» (Margareta-művelet), коли угорський мер Карой Сенді (Szendy Károly) подав у відставку на знак протесту проти німецької окупації. 19 травня 1944 року Акош Фаркаш був обраний новим мером Будапешта, відкривши короткий, але трагічний період свого керівництва містом.
Мер Будапешта та геттоїзація євреїв
Короткий період перебування Акоша Фаркаша при владі збігся з одними з найтрагічніших подій в історії угорської столиці — організацією «зіркових будинків» (csillagos házak) та геттоїзацією єврейського населення.
16 червня 1944 року мер видав указ, відповідно до якого близько 1900 житлових будинків у Будапешті могли використовуватися для проживання євреїв, які за чинними правилами були зобов’язані носити жовту зірку. На фасадах усіх входів у ці будинки повинна була бути розміщена шестикутна жовта позначка діаметром 30 см на чорному фоні розміром 51 × 36 см, яку необхідно було постійно підтримувати в чистоті та цілісності.
За переписом 1941 року близько 21% населення Будапешта вважалося єврейського походження: приблизно 187 000 євреїв і 35 000 хрещених євреїв, на яких також поширювалася вимога носити жовту зірку. Усім, хто був зобов’язаний носити цей знак, наказувалося залишити свої домівки до півночі 24 червня 1944 року та переселитися в спеціально відведені квартири у «зіркових будинках».
Переселення організовувалося з урахуванням розмірів житла: сім’ї отримували достатню кількість кімнат, зазвичай одну на сім’ю, але за потреби — додаткові приміщення, якщо квартира була надто мала для всіх членів родини. Під час обговорень та після кількох поправок остаточно було визначено 1944 будинки, призначені для проживання єврейських сімей. Мешканці цих будинків часто були зобов’язані приймати інших переселенців, якщо площа квартири дозволяла розмістити більше осіб, ніж потрібно поточним орендарям.
Ці заходи торкнулися сотень тисяч людей і стали одним із центральних елементів політики Фаркаша під час німецької окупації. Діяльність мера, пов’язана з геттоїзацією та обмеженням свободи пересування єврейського населення, залишила трагічний слід в історії Будапешта та досі розглядається як один із найтемніших періодів міської історії.
Кінець мерства, арешт і смерть
Посаду мера Будапешта Фаркаш обіймав до кінця 1944 року. Коли радянські війська почали наближатися до угорської столиці, політик втік, намагаючись уникнути відповідальності за свою діяльність, проте був затриманий американськими військами в Німеччині 1 січня 1945 року. Американці екстрадували його назад до Угорщини як військового злочинця.
У 1946 році так званий «Народний суд» засудив Фаркаша до десяти років примусових робіт за участь у геттоїзації та депортації єврейського населення Будапешта. Через дев’ять років, у 1955 році, Фаркаш захворів і помер у тюрмі Вац (Váci Fegyház).
Короткий період на посаді мера та його роль у трагічних подіях Другої світової війни зробили постать Акоша Фаркаша символом одного з найтрагічніших періодів в історії Будапешта. Його дії залишили невитравний слід у пам’яті мешканців міста і продовжують вивчатися істориками як частина історії Голокосту в Угорщині.
Джерела:
- https://hvg.hu/velemeny/20140127_Budapest_1944__2014
- https://www.csillagoshazak.hu/kronologia/1944/junius/22-30
- https://jeltelenul.hu/dorogi-farkas-akos
- https://hdke.hu/tudastar/enciklopedia/doroghi-farkas-akos/
- https://magyarnarancs.hu/belpol/a-pokol-eloszobajaban-88826
- https://hirado.hu/belfold/cikk/2021/11/17/felviragzasok-es-haborus-pusztitasok-kora-kik-vezettek-a-fovarost-148-even-at