Однією з перших та найвпливовіших політичних партій Угорщини у XX столітті була Угорська партія трудящих. Вона була створена у червні 1948 року в Будапешті. Подія відбулася на Об’єднавчому з’їзді УКП та угорських соціал-демократів. Більше на budapestyes.eu.
Як соціалісти об’єдналися з комуністами
Перед тим, як об’єднатися з комуністами, соціал-демократи провели суттєві чистки власного партійного кола. Крім того, у березні 1948 року вони прийняли марксизм-ленінізм за свою єдину партійну ідеологію. Трохи згодом з’явилися публікації статуту та проєкту програми нової об’єднаної партії. Її очільником було обрано Арпада Сакашича. Матіяш Ракоші став генсекретарем.
Консолідація угорського комуністичного режиму було завершено формуванням Угорської партії трудящих. Угорщина стала Угорською Народною Республікою. На виборчих перегонах 1949 року до Державного зібрання партія трудящих разом з Угорським народним фронтом отримали значну перевагу в голосуванні
Рішучі партійці почали діяти у «найкращих традиціях» комуністів. Вони впровадили курс на поступове виштовхування з громадського життя католицької церкви, зробили упор на швидкий розвиток тяжкої промисловості, кооперування сільгоспгалузі та націоналізацію угорської економіки.
Крім того, почали проводитися соціалістичні змагання та впроваджено стаханівський рух.
Що цьому передувало
Коли Друга світова завершилася німецьким фіаско, Угорщина опинилася у зоні радянської окупації. Попри це їй вдалося провести вільні вибори у 1945 році. Тоді комуністи не отримали потужної підтримки від електорату. Лише 17% виборців віддали їм свої голоси. Проте всього лише декілька років потому Угорська партія трудящих дала зрозуміти: з ними жарти кепські! УПТ зробила так, що на виборах вона стала єдиною легітимною політсилою. Хтось з їх опонентів був просто заляканий погрозами, хтось став жертвою фальсифікацій…
Угорські комуністи знали, що за ними стоять війська радянських окупантів. Секретар партії Матіяш Ракоші називався «найкращим сталінським учнем». Цей угорський комуніст в усьому намагався копіювати «батька народів» та його формат використання влади в СРСР. Ракоші воював з релігійною складовою культурно-соціального життя Угорщини та Будапешта зокрема. Католицька церква потерпала від репресій. Також Матіяш Ракоші впроваджував індустріалізацію, причому насильницьку. І тоді вже розпочалися традиційні «ігри» комуністичного ладу: вигадати та знешкодити ворогів партії та режиму, встановити спостереження підозрілих елементів, переслідувати, залякувати, арештовувати, ліквідувати, паплюжити репутацію.
В органах держбезпеки, так би мовити, на державних харчах утримувалося 28 тисяч співробітників. Крім того, їм допомагала ціла армія сексотів — приблизно 40 тисяч інформаторів.
Спеціальні досьє були заведені на понад 10% всіх угорців. Причому, серед них були особи різного віку. У тих списках були й старі, й діти. З них шістсот п’ятдесят осіб постраждало від політичних переслідувань з боку комуністів. Майже чотириста тисяч жителів Угорщини стали в’язнями. Всі вони отримали різні терміни у таборах та в’язницях, де їх часто змушували працювати в каменоломнях та шахтах.
Боротьба за кермо правління
Надія за визволення з’явилася в Будапешті у 1953 році. Угорці раділи, коли Матіяша Ракоші зняли з його посту. Його місце посів Імре Надь. Він також був комуністом, але його лояльність до угорців, які постраждали від репресій, здобула йому народну популярність. Надь провів низку реформ, які були вкрай важливі для угорського суспільства. Багато політв’язнів були амністовані. Людей більше не висилали з міст через їх соціальні статуси.
Імре Надь заморозив великі будівництва, які активно розпочав його попередник. Новий очільник уряду зробив акцент на важливості розвитку харчової та легкої галузей промисловості. Селяни зрештою могли вільно дихати, адже вже такого тиску не відчували. Імре Надь потурбувався, щоб були знижені ціни на продукти та тарифи. Але найголовніша подія за часів управління цього державного діяча — закінчення репресій. Чи варто говорити про те, наскільки Імре Надь став популярною особою серед простих угорців?
Але, на жаль, радіти прийшлося недовго.
Матіяш Ракоші не збирався миритися з тим, що в нього відібрали владу. Він почав використовувати свої улюблені, перевірені часом інструменти у політичній боротьбі. Ця боротьба, звичайно, не була чесним боєм. Це була мережа підступних інтриг, «договірняків», махінацій. «Найкращому учню Сталіна», спритному номенклатурнику вдалося повернути собі владу над Угорщиною.
Угорці з жахом усвідомлювали, що прекрасний сон розвіявся. Імре Надь став для них символом нового життя, нової держави, сподівань на світле майбутнє. Й раптом вбивча петля сталінських ідеалів знову затягнулася на шиї всього народу.
У 1955 році Імре Надь був виключений з партії та залишив крісло прем’єр-міністра Угорщини.
Проте десь у Будапештському підпіллі вже назрівали повстанські настрої. Вже десь заготовляли зброю, обмірковували майбутні вбивства ненависних комуністів, вербували агентів. Підривна антикомуністична діяльність розвивалася, як важкий абсцес. Угорська партія трудящих стала найненависнішою політичною організацією середини 1950 рр. в Угорщині.
Рік зі звільнення Імре Надя вибухнула Угорська революція, але це вже зовсім інша історія.