Ференц Хазман — це втілення громадянського ідеалу епохи реформ. Він боровся за використання угорської мови, ідею свободи та об’єднання Пешта і Буди. Починав свою кар’єру чоловік як юрист, але незабаром став успішним політиком, який зробив багато для розвитку Буди, пише budapestyes.eu.
Дитячі та юнацькі роки
Народився Хазман 21 квітня 1810 року в заможній буржуазній родині. Його батько Пол був фермером, а згодом заступником місцевого судді. Мати — походила з багатої та знаменитої сім’ї Хольцшпахів. Ференц ріс спокійною дитиною, багато часу проводив за книжками. З раннього дитинства він мріяв про наукову кар’єру. Закінчивши школу, юнак вступив на юридичний факультет «Pesti Egyetemen». Отримавши диплом, він влаштувався працювати клерком, після чого дуже швидко почав просуватися кар’єрними сходами.
Перші кроки в політиці
У 1837 році Хазман був призначений генеральним прокурором. З 1843 року по 1848 рік став послом міста Буди в парламенті Братислави. Там він виступав проти збереження орденської конституції та дворянських привілеїв. Ба більше, відкрито боровся за принципи юридичної рівності.
Політик був гарним реформістом, який постійно прагнув поширення реформаторського руху в Буді та угорства тогочасного німецькомовного міста.
Газета «Vasárnapi Ujság» за 1894 рік писала, що коли розпочався патріотичний рух і праві партії об’єдналися для боротьби за високі ідеали свободи, рівності прав, Хазман також узяв у цьому участь. Бувши столичним чиновником, він став засновником угорства в Буді. На підставі законів 1843-1844 років перше слово на угорській було виголошено з його вуст у залі парламенту Буди. Уже тоді політик отримав догану за цей вчинок.
Хазман один із тих, хто підтримав ініціативу королівського радника Габора Дьобрентеї про перейменування Будайських гір. Завдяки наполегливій роботі йому вдалося домогтися ухвалення петиції на загальних зборах.
Боротьба за свободу, еміграція
У 1848 році Хазмана призначили головою департаменту з міських справ. Бувши правою рукою прем’єр-міністра Берталана Семере, він, можна сказати, здійснював управління країною. На своєму засіданні 7 квітня 1848 року Ференц першим висунув ідею об’єднання Буди та Пешта.
На знак визнання його заслуг у 1849 році граф Казимир Баттяні доручив йому організацію департаменту закордонних справ. Проте після поразки у війні за незалежність Угорщини, Хазман разом із міністром фінансів Лайошем Кошутом і Берталаном Семере емігрували до Туреччини. Там почали працювати в кабінеті міністрів. Восени 1851 року Хазман приєднався до групи емігрантів на чолі з Кошутом і вирушив до Нью-Йорка. У новій країні на нього спочатку чекали дуже важкі часи. Щоб заробити на життя, він підробляв капелюшником, учителем іноземних мов, фотографом, і врешті-решт, став розводити шовкопряда.
Період правління Будою
У 1867 році Хазман повернувся на Батьківщину. Відразу ж колеги, однодумці стали просити його взяти на себе керівництво містом. У квітні Ференц висунув свою кандидатуру на посаду мера Буди, і одноголосно був обраний на оновлених зборах 21 травня 1867 року.
6 червня 1867 року він прибув зі своєю сім’єю в Буду, а 8 червня склав присягу та отримав усі повноваження. Таким чином, цю посаду він обіймав до об’єднання Буди й Пешта в 1873 році. Найважливішим завданням мера було поліпшення економіки Буди. З цією метою він підвищив податок на бруківку і заволодів міськими кам’яними та піщаними кар’єрами, однак це не врятувало від нових кредитів.
У плани Хазмана входило:
- будівництво доріг,
- регулювання берегів Дунаю,
- зведення міського акведука,
- перетворення деяких районів Буди на зону відпочинку,
- будівництво нових мостів і багато іншого.
Все це, перебуваючи на посаді мера, він зміг зробити. Крім того, сприяв впровадженню газового освітлення в місті.
Перехід до парламенту
У 1869 році Хазмана обрали депутатом парламенту від другого округу Буди. Тому він склав свої повноваження мера. Багато хто був проти цього, бо раніше ніхто ще так добре й ефективно не сприяв розвитку міста. Тому одноголосно депутати ухвалили рішення, що опікуватися основними справами Буди й управляти скарбницею, як і раніше, буде Хазман.
16 липня 1870 року Ференц Хазман і Моріц Варман внесли в Палату представників пропозицію про об’єднання двох міст. Після цього почалися бурхливі дебати, оскільки депутати побоювалися, що це може призвести до того, що столиця отримає більше свободи, ніж інші міста.
Мер Пешта Мор Сенткірайї вважав, що Пешт немає нічого спільного з нерозвиненою німецькою Будою. Жителі стверджували, що Пешт придушить Буду, і її інтереси відійдуть на другий план. Попри всі ці скандали та труднощі, закон про проголошення Будапешта столицею ухвалили в 1872 році, а вже 1 січня 1873 року Пешт, Буда й Обуда були об’єднані. Хазман хотів повернутися на посаду мера нової столиці, але поступився кількома голосами Карою Рату. Однак невдача зовсім не зламала його, навпаки, дала сил іти вперед. З 1873 року до 1878 року він став членом парламенту партії «Deák» по другому округу Будапешта, а з 1874 року до 1886 року — членом Ради громадських робіт Будапешта і директором Угорського національного банку.
Пішовши повністю з політики, Хазман більшу частину часу проводив зі своєю сім’єю. Жив у будинку сина на вулиці Andrássy. 7 квітня 1894 року він помер. Похорон відбувся 14 квітня.