Карой Рат увійшов в історію Угорщини як перший мер Будапешта. Перебуваючи на посаді 24 роки, він неодноразово поставав перед труднощами, проте зміг легко їх подолати й привести місто до розвитку. Як саме йому це вдалося, детальніше поговоримо тут budapestyes.eu.
Був юристом, став політиком
Карой народився в заможній буржуазній родині в Буді 20 лютого 1821 року. Закінчивши школу, він вступив до Пецького університету, де вивчав право. Отримавши диплом, Рат почав працювати в юридичній компанії й дуже скоро став найкращим адвокатом у місті. Під час революції та національно-визвольної війни в 1848-1849 роках його призначили представником у раді Пешта, потім наглядачем Пештської національної гвардії й головою рекрутингової комісії. Після закінчення війни Рат пішов з громадського життя і продовжив свою юридичну практику.
У 1860 році Карой почав працювати над реформуванням судової системи. У 1867 році, коли мером міста обрали Мора Сенкіралі, Рат змінив його в місцевій раді. Незабаром він почав просуватися кар’єрними сходами. Спочатку його призначили королівським прокурором, а потім суддею курії та віцепрезидентом Королівського верховного суду.
У 1873 році Пешт, Буду і Обуду об’єднали й таким чином, вийшов Будапешт. Тоді уряд призначив Рата мером міста. У його підпорядкуванні був заступник і радники, які очолювали різні департаменти. Крім цього, відповідно до «Capital City Act», який передбачав об’єднання трьох міст, було засновано посаду лорд-мера. Генеральна асамблея обирала його з трьох кандидатів, висунутих урядом і монархом. Термін повноважень лорд-мера становив 6 років.
Досягнення на посаді мера
На першому засіданні Генеральної асамблеї, що відбулося в Pest Vigadó 25 жовтня 1873 року, мером обрали Кароя Рата, а його заступником — Кароя Герлочі. 30 жовтня 1873 року у своїй присязі новий градоначальник розповів про майбутні завдання і пообіцяв людям робити все для розвитку Будапешта і покращення життя в ньому.
Хороші відносини між урядом і містом, у яких лорд-мер був посередником, мали величезне значення. Річ у тім, що влада забезпечувала фінансування і робила дуже великі інвестиції в розвиток мегаполіса. Завдяки своєму мудрому, дипломатичному і доброзичливому характеру, Рат став саме тією людиною, яка легко знаходила спільну мову з урядовими органами та діяла на благо нації та столиці.
Коли мер приймав короля, членів королівської родини, іноземних високопоставлених осіб, очолював делегації, він прославляв Будапешт. В епоху дуалізму місто стало по-справжньому космополітичним. Планове містобудування, розвиток комунального господарства та громадського транспорту, маса нових промислових інвестицій і представницьких будівель. Рат сприяв створенню 8 столичних їдалень, які пропонували містянам їжу за дуже низькими цінами. Також він очолив комітет соціальних кухонь, який бідним і бездомним людям надавав допомогу — видавав талони на безоплатні обіди. Все це призвело до того, що Карой став користуватися популярністю серед будапештців, і незабаром вони називали його найкращим мером.
У попередні десятиліття Карой Рат обирався знову і знову. Навколо нього сформувався консенсус, який надав додаткової значущості рішенню, ухваленому в 1873 році. Його доброта, надійність, спокій позитивно позначилися на взаємодії міста з урядом.
У номері «Pesti Naplo» за липень 1897 року зазначали, що переважна більшість людей голосувала за Кароя Рата. Адже він довів, що зможе зробити все необхідне, аби зробити місто економічно розвиненим. Більшу частину свого життя чоловік присвятив політиці та розвитку Будапешта. Навіть серйозно захворівши, він не покладаючи рук працював. У 1896 році хвороба прогресувала, мер змушений був піти у відставку. 30 липня 1897 року він помер.