Анна Кетлі була другою жінкою-депутаткою угорського парламенту. Завдяки своєму сильному характеру та безкомпромісній войовничості вона стала однією з найвпливовіших фігур у політиці XX століття. Про її життя та діяльність поговоримо тут budapestyes.eu.
Від простої робітниці до політикині
Народилася Анна в 1889 році в Будапешті в сім’ї електрика. Дівчинка була другою з дев’яти братів і сестер. Обставини склалися так, що їй довелося працювати з раннього віку, щоб допомогти батькам утримувати велику родину. Закінчивши 4 класи цивільної школи, Анна влаштувалася на швейну фабрику, а потім здобула кваліфікацію друкарки та бухгалтера. Незабаром Кетлі обійняла посаду позаштатної журналістки в газеті «Tolnai Világlapjánál», а потім кілька років провела в Кошице, працюючи в різних компаніях.
У 1913 році Анна стала членом Союзу державних службовців, а в 1917 році вступила в угорську соціал-демократичну партію. Жінка поділяла антивоєнну позицію своєї партії й підтримувала демократичну революцію айстр. За всю свою політичну кар’єру Кетлі змогла домогтися серйозних партійних призначень, а також отримати місце в палаті депутатів.
Друга жінка в парламенті
Після черниці Маргіт Слахти, Анна Кетлі стала другою жінкою в угорському парламенті та зберігала свій мандат протягом кількох термінів до 1948 року. Всю себе вона присвятила політиці, тому жодного разу не була одруженою і не мала дітей. Бувши представницею лівої опозиції в період між Першою та Другою світовими війнами, жінка активно брала участь у розв’язанні соціальних питань. Варто зазначити, що уряд завжди її підтримував і прислухався до її думки. Сміливості Кетлі заздрив багато хто.
У своїх виступах у парламенті Анна порушувала питання бідності, негідного становища жінок у суспільстві. Також вона була категорично проти ідей обмеження виборчого права жінок шляхом підвищення виборчого віку і введення цензу на освіту і навчання. Анна закликала уряд до поліпшення медичного обслуговування в країні та вимагала підвищення віку обов’язкового шкільного навчання. Вона вважала неправильним те, що багато молодих людей були змушені важко працювати з раннього дитячого віку. Політикиня неодноразово порушувала питання щодо розширення прав трудящих, стверджуючи, що це в інтересах не тільки працівників, а й роботодавців.
Крім роботи в парламенті Кетлі була хорошою громадською діячкою як редакторка і публіцистка газети «Női munkás». Вона рішуче виступала проти ухвалення єврейських законів, зростання пронімецької політичної орієнтації й сміливо давала відсіч погрозам ультраправих. У розпал Другої світової війни Анна активно вела переговори з про- та опозиційними політиками, які шукали контакту з англосаксонськими державами.
Після німецького вторгнення в Угорщину, коли багатьох колег схопило гестапо, а діяльність лівих заборонили, Кетлі виступила проти обходу закону, через що їй довелося переховуватися. Останні роки війни вона жила в невеликому селі, а навесні 1945 року повернулася в рідний Будапешт, щоб взяти участь у реорганізації соціал-демократичної партії. На виборах 1945 року її партія набрала 17% голосів і увійшла до парламенту, а політикиня змогла не тільки відновити свій мандат, а й стала заступницею спікера парламенту в коаліції, аж до 1948 року. Перебуваючи на цій посаді, вона активно допомагала угорським євреям, які хотіли покинути країну та оселитися в Ізраїлі. Варто зазначити, що її діяльність і підтримка єврейського народу згодом були високо оцінені.
Розплата за правду
Тим часом в Угорщині комуністи намагалися захопити владу, знищуючи багатопартійну систему. Кетлі виступала проти співпраці з ними, і тому Ракоші намагався усунути її від політики. Колишній лідер партії соціал-демократів Кароль Пейєр емігрував, а заляканий новий керівник Арапад Сакашич здався, але все ж не зміг уникнути в’язниці. Якраз у цей період соціал-демократична і комуністична партії об’єдналися, і вийшла одна велика угорська робітнича партія під керівництвом Матьяша Ракоші. У зв’язку з тим, що Анна Кетлі наполегливо чинила опір і далі висловлювала свою думку, її виключили з партії, а потім заарештували.
Цілих 4 роки вона провела у в’язниці, а в 1953 році її засудили до довічного ув’язнення за фальшивим звинуваченням. Під час першого прем’єрства Імре Надя Кетлі посадили під домашній арешт. Наприкінці жовтня 1956 року Анну обрали головою соціал-демократичної партії, яка відновила свою роботу. 4 листопада 1956 року відбулася радянська інтервенція. Анна на той момент була у Відні на міжнародному конгресі. Дізнавшись цю новину, вона вирушила до Будапешта, але врешті-решт вирішила, що краще залишиться у вигнанні та боротиметься за справедливість, ніж служитиме комуністам. Поки її колега по партії Сакашич працював на благо правління Кадара, Кетлі взяла участь у підготовці меморандуму ООН, в якому обговорювалася ситуація в Угорщині. Після цього Анна почала їздити різними містами Європи та Америки. Тривалий час вона працювала редакторкою у газеті «Népszava», де публікувала численні статті, в яких аналізувала ситуацію в Угорщині.
У 1976 році, перебуваючи в Бельгії, Анна Кетлі пішла з життя. У 1990 році її останки було перевезено в Будапешт і поховано на кладовищі Ракоскерештур.