Хоча в червні 1918 року газета «Pesti Hírlap» повідомляла про багатонадійливе послаблення епідемії іспанського грипу, уже за місяць влада Будапешта була змушена визнати: вірус проник у столицю. Літній період того року показав, що хвороба, яка до того здебільшого вражала солдатів і військовополонених, почала стрімко поширюватися серед цивільного населення. Згодом стало зрозуміло, що багато повідомлень преси того часу малювали реальність у надто райдужних тонах — масштаби епідемії виявилися значно серйознішими, ніж очікували. Далі на budapestyes.eu.
Як іспанка з’явилася в Угорщині та Будапешті?
Іспанський грип 1918 року став однією з найруйнівніших пандемій XX століття, охопивши майже весь світ і забравши мільйони життів. І досі історики сперечаються про те, де саме вперше з’явився вірус. Найімовірнішою «точкою спалаху» вважається штат Канзас у США, де 4 березня 1918 року у військовій частині Форт Райлі було зафіксовано перший випадок захворювання. Швидкому переміщенню інфекції між континентами, ймовірно, сприяли американські солдати, які відправлялися на фронт у Європу.
Преса того часу часто повідомляла про пандемію із запізненням, спотворено або взагалі неправдиво. Причиною були цензурні обмеження в країнах Антанти та Центральних держав: уряди не хотіли деморалізувати солдатів і цивільне населення, приховуючи масштаби загрози. Назва «іспанський грип» пов’язана з тим, що Іспанія вела в цьому питанні нейтральну політику, і її преса могла вільно публікувати дані про епідемію. Це створило ілюзію, що саме з Іспанії вірус поширився на весь світ.
Збудник іспанки виявився надзвичайно небезпечним: він був у 39 000 разів вірулентніший за сучасні штами грипу. Заражена людина могла відчути перші симптоми вранці, піти на роботу, а вже ввечері померти просто в дорозі. Саме такі трагічні випадки відбувалися в Угорщині, де до швидкого поширення хвороби додавалися соціальна нерівність та перевантажені й погано організовані медичні служби.
Ілюстрацією цього є випадок, описаний газетою «Friss Újság» 9 жовтня 1918 року. Молодій покоївці, на ім’я Мольнар Ілона зненацька стало зле на вулиці. Поліціянт викликав швидку допомогу, проте лікарі відмовилися транспортувати її як «епідемічну хвору». Потім викликали службу дезінфекційного інституту, але працівники прибули лише через кілька годин. На той час стан дівчини різко погіршився, розвинулася серцева недостатність на тлі пневмонії, і вона померла, так і не дочекавшись кваліфікованої допомоги.
Історики зазначають, що поява іспанки в Угорщині стала наслідком глобального поширення вірусу через військові та цивільні потоки, а в Будапешті вона швидко охопила цивільне населення, поглиблюючи й без того складну соціальну та медичну ситуацію в роки війни.
Як на проблему реагувала влада?
Реакція влади Будапешта на спалах іспанського грипу влітку та восени 1918 року була запізнілою й надзвичайно повільною. Уже 28 вересня газета «Pesti Napló» критикувала міські служби охорони здоров’я. Журналісти писали, що після трьох тижнів спустошливої епідемії влада «нарешті прокинулася від сплячки та вжила певних заходів для запобігання поширенню іспанки, які мала б здійснити ще на початку епідемії».
Лише після тривалого періоду байдужості мер міста викликав головного лікаря і розпорядився закрити школи та створити окремі палати в лікарнях для лікування хворих. Особлива проблема полягала в тому, що вірус супроводжувався тяжкими ускладненнями, передусім пневмонією та плевритом. Водночас ще у вересні 1918 року угорська преса публікувала оманливі повідомлення.
Так, газета «Pesti Hírlap» 24 вересня стверджувала: «Хоча хвороба протікає в легкій формі та проходить нормально, довелося закрити одну-дві школи. На жаль, серед громадськості склалося хибне уявлення про іспанку, оскільки існує велика тенденція приписувати смерті, спричинені, наприклад, пневмонією, саме іспанському грипу, хоча ці два захворювання не мають нічого спільного одне з одним, крім того, що обидва починаються з високої температури».
Уже через п’ять днів масштаби епідемії були настільки серйозними, що газета була змушена визнати: пневмонія та плеврит — одні з найбільш небезпечних ускладнень вірусу. Не дивно, що на початку епідемії публікувалися й інші неправдиві повідомлення. Ще 14 червня 1918 року «Pesti Hírlap» стверджувала, що епідемія в Іспанії йде на спад, хоча вже за три дні вірус з’явився в Будапешті.
У Берліні листоноші падали просто на вулицях, а газета «Magyarország» 7 липня порівняла смертельну хворобу з «сильною застудою». Такі хибні новини, ймовірно, також сприяли тому, що жителі столиці не вживали достатніх заходів обережності та занадто пізно почали уникати місць масового скупчення людей, небезпечних для поширення інфекції.
Яких заходів вживала влада Будапешта?
Після того як масштаби епідемії іспанського грипу стали очевидними, влада Будапешта почала вводити конкретні заходи для стримування поширення вірусу. Одним із перших і найпомітніших кроків стало закриття шкіл. Уже 2 жовтня 1918 року газета «Friss Újság» повідомила про призупинення занять у столичних навчальних закладах. Спочатку передбачалося, що школи будуть закриті всього на два тижні, однак епідемія затягнулася, і ці тимчасові обмеження фактично перетворилися на вимушені канікули, що тривали кілька місяців. Відомо, що в осінньому семестрі 1918–1919 років регулярні заняття в початкових та середніх школах в Угорщині тривали лише кілька тижнів.
Не менш складним завданням стало регулювання дозвілля. Влада вела переговори з власниками кінотеатрів і театрів щодо тимчасового закриття закладів, проте підприємці рішуче опиралися, не бажаючи переривати роботу. У результаті вдалося лише обмежити кількість сеансів і ввести обов’язкові перерви для провітрювання приміщень, щоб знизити ризик зараження. Танцювальні школи намагалися уникнути закриття, стверджуючи, що вони не є навчальними закладами, проте ці спроби виявилися марними.
В умовах масового користування громадським транспортом також були запроваджені спеціальні заходи. У переповнених трамваях обмежили кількість пасажирів: визначили, скільки людей може перебувати у передній та задній частинах частково відкритих вагонів, а скільки — стояти всередині. З середини жовтня 1918 року додаткових пасажирів більше не допускали, а вікна зобов’язали тримати відкритими. Ці заходи, хоча й створювали незручності для населення, дозволяли частково знизити ризик передачі вірусу в закритих приміщеннях.
Хвороба медсестер і дефіцит ліків
Епідемія іспанського грипу особливо тяжко вразила медичних працівників Будапешта. Також на засіданні комітету громадського здоров’я було встановлено, що близько 90% хворих припадало на вікову групу від 14 до 35 років, серед яких переважали представники середнього класу та жінки. Така статистика частково пояснювалася впливом карткової системи та труднощів воєнного часу, коли доступ до продовольства та базових ресурсів був обмежений. У низці звітів зазначалося, що реальна кількість інфікованих була в п’ять-шість разів вищою за офіційну, оскільки багато хворих, особливо з найбідніших верств населення, взагалі не потрапляли на лікарський огляд.
Мер Будапешта звертався за допомогою до міністра внутрішніх справ, пропонуючи додаткові заходи — закриття кінотеатрів і кафе, — проте успіх цих ініціатив був лише частковим. Роботу влади ускладнювали нестача транспорту для перевезення хворих, обмежений запас ліків і недостатня кількість лікарняних ліжок. На головний залізничний вокзал щодня прибувало 10–12 військових ешелонів, і значна частина населення, а також медичної спільноти, покладала відповідальність за поширення вірусу на військових.
Особливо гостро стояло питання нестачі медсестер. Через хворобу персоналу та високу захворюваність серед жінок-медпрацівниць до жовтня 1918 року в лікарнях виникла критична ситуація. До того ж на тлі паніки та ажіотажу, спричиненого оголошенням епідемії, деякі ліки стали дефіцитними, що додатково погіршувало кризу в охороні здоров’я.
18 жовтня 1918 року Столична асамблея прийняла план із п’яти пунктів, підготовлений місцевими лікарями, щоб частково розв’язати виниклі проблеми. План включав заходи щодо обмеження масових скупчень людей і регулювання роботи громадських установ: закриття театрів, кінотеатрів і нічних клубів на два тижні, раннє закриття кафе, обмеження кількості людей на платформах до чотирьох осіб, скорочення кількості зупинок та закриття коледжів і університетів. При цьому два пункти плану — звільнення лікарів від військової служби та низка інших пропозицій — не були реалізовані.
Зростання захворюваності та поступове затихання епідемії
Епідемія іспанського грипу в Будапешті восени 1918 року розвивалася стрімко. За перші два з половиною тижні жовтня було зареєстровано майже 12 000 інфікованих, з яких 700 людей померли. Прем’єр-міністр надав меру практично всі повноваження щодо прийняття рішень щодо епідемії, а комітет громадського здоров’я був перетворений на епідеміологічний. Було введено обмеження у театрах і нічних клубах, регламентовано кількість учасників похоронів, обговорювалося тимчасове призупинення масових мес. Втім, населення та лікарні отримали доступ до калієвого та натрієвого мила, придатного для дезінфекції, лише наприкінці жовтня, а питання носіння масок і дезінфекції телефонів вирішувалися за допомогою паперових серветок.
Реалізацію заходів ускладнювали події в столиці. Щоб знизити соціальну напруженість, новий прем’єр-міністр граф Міхай Карої 31 жовтня 1918 року скасував указ про закриття театрів, кабаре, кінотеатрів та інших закладі, а також переніс час закриття ресторанів і кафе на пізніший.
Після тимчасової стагнації число заражених знову різко зросло. У жовтні лікарі зафіксували 21 499 випадків, а у листопаді — 9 149. Хоч загальна кількість інфікованих почала знижуватися, смертність, навпаки, зросла з 8% до 10% на початку грудня. Однією з причин підвищення захворюваності став наплив заражених солдатів і біженців у місто.
До середини грудня епідемія почала поступово стихати. Міська влада зайняла більш пасивну позицію, визнаючи, що іспанка не припиниться, доки не перехворіють усі. Більшість експертів вважала, що пандемія завершиться повільно, приблизно в березні-квітні. Епідеміологічний комітет обмежувався наданням медичної допомоги та поширенням інформаційних листівок.
Іспанка, викликана вірусом грипу типу А, припинилася в Будапешті на початку 1919 року завдяки природним чинникам. Третя велика хвиля, що почалася в січні 1920 року, швидко стихла, досягнувши піку у лютому. Варіант вірусу H1N1 штаму А періодично викликав нові епідемії аж до 1957 року, але їхня тяжкість поступово знижувалася серед населення, яке вже перехворіло на цю хворобу.
Джерела:
- https://mult-kor.hu/20110117_a_spanyolnatha_budapesten
- https://elsovh.hu/1918-osze-magyarorszagon-pusztit-a-spanyolnatha/
- https://elsovh.hu/1918-nyara-megjelent-a-spanyolnatha-budapesten-berlinben-az-utcan-estek-ossze-a-levelhordok/
- https://kti.krtk.hu/blogok/spanyolnatha-budapest-1918/
- https://24.hu/kultura/2020/03/22/spanyolnatha-magyarorszag-influenza-betegseg-virus-jarvany-budapest/