Будапешт після Другої світової війни був містом руїн: зруйновані мости, спалені квартали та порожні вулиці перетворили столицю Угорщини на похмуре відображення масштабів глобального конфлікту. Але вже за кілька років місто почало відновлюватися, балансуючи між пам’яттю про довоєнну імперську велич та вимогами нової радянської епохи. Саме в цих руїнах і перших відновлювальних кроках формувалася сучасна історія угорської столиці. Далі на budapestyes.eu.
Будапешт і Угорщина в руїнах після війни
Друга світова війна залишила Угорщину в стані спустошення та економічного краху. За оцінками дослідників, майже 40% національного багатства країни було знищено, а збитки від бойових дій за цінами 1938 року становили близько 22 мільярдів пенге — приблизно 4,4 мільярда доларів США. Понад тисячу населених пунктів зазнали серйозних руйнувань, причому особливо постраждали житлові райони: бомбардувальники, цілячись у заводи, мости та стратегічні об’єкти, часто промахувалися, і бомби падали на будинки та вулиці мирних жителів.
Будапешт став символом цих руйнувань. У столиці були знищені мости через Дунай, пошкоджені транспортні мережі та промислові підприємства. Після відступу німецьких військ не залишилося жодного автомобільного чи залізничного мосту. До кінця війни було зруйновано близько 40% залізничних колій і дві третини автопарку країни: практично не залишилося жодного заводу, що не постраждав від бомбардувань. Особливо важким ударом для Угорщини стало припинення збору врожаю 1944 року та скасування осінніх польових робіт, що спричинило голод наступного року.
Символом руйнувань став і знаменитий Будапештський зоопарк. До кінця бойових дій вижило менше одного відсотка тварин із 2 500 особин. Серед них були п’ять бегемотів, один слон, кілька зебр, верблюдів, лемурів, борсуків і дрібних птахів. Щоб урятувати вцілілих тварин, працівники організували на території зоопарку невеликі оброблювані ділянки, де вирощували кормові рослини.
Найбільших збитків було завдано приватним будинкам, сільському господарству та транспортній інфраструктурі. У найтяжчому становищі опинилося саме сільське господарство, на яке припало майже половину всіх втрат. Не було жодної родини, у якій ніхто не загинув, не зник безвісти чи не потрапив у полон. У багатьох містах і селах фронт проходив кілька разів, що спричинило багаторазові руйнування. Столиця Угорщини постраждала найбільше — Будапешт став символом спустошення й страждань, які пережила країна.
Боротьба населення Будапешта за продовольство
Після боїв столиця Угорщини здавалася спустошеною. В Будапешті траплялися лише бродячі тварини, голодні солдати та кілька сміливих мирних жителів. На розбомблених вулицях, серед руїн будинків, лежали трупи, багато з яких замерзли взимку просто неба. Радянські солдати наказали всім працездатним чоловікам віком від дванадцяти років брати участь у похованні тіл. Людей ховали у найближчих парках і зелених зонах міста.
Після війни головним завданням для мешканців Будапешта стало добути їжу для себе та своїх сімей. Грошей майже ні в кого не було. Багато будапештців отримали аванси ще до початку облоги. Ціни на продукти та предмети першої потреби були катастрофічними: кілограм борошна коштував 100 пенге, кілограм цукру — 400, а пара взуття — 3 000. Асортимент на місцевих ринках був украй обмежений. Мешканці шукали способи дізнатися, де можна знайти продукти, і обміняти свої речі на їжу.
Особливо популярними були «походи» за місто, або «батюзаш» (batyuzás). Люди пакували в рюкзаки все цінне, що мали, й ішли пішки до навколишніх сіл, щоб обміняти речі на продукти. Деякі мешканці Будапешта вигадували різні хитрощі, щоб підвищити цінність своїх товарів: наприклад, фарбували прості годинники червоною емаллю, аби ті виглядали дорожчими.
Багато сімей тижнями не бачили хліба й були змушені харчуватися м’ясом загиблих тварин, знайдених на вулицях. В окремих випадках доводилося навіть відкопувати раніше поховані тіла в пошуках одягу, який потім прали й використовували або обмінювали на насіння для майбутнього врожаю.
Карткова система та розподіл продуктів
Після завершення боїв у Будапешті проблема голоду залишалася гострою. Щоб забезпечити місто продовольством, продукти терміново доправляли з навколишніх сіл і районів. Для щоденного постачання потрібно було не менше десяти вагонів, однак зібрати таку кількість було важко через нестачу запасів у селах. Продукти транспортували частково відновленими трамвайними коліями за допомогою паротягів, що давало змогу розподіляти їжу між найбільш бідними людьми — у межах 25–50% добової норми калорій.
Радянські війська надавали частину захоплених раніше продовольчих запасів, що допомагало поступово зменшити кількість голодних. У польових кухнях почали роздавати гарячу їжу, хоча в перші повоєнні роки населення отримувало лише близько 20% необхідної кількості хліба, м’яса та жиру. Одним із головних джерел калорій стала картопля, яку доставляли з Сабольча невеликим паротягом.
Для більш справедливого розподілу продуктів було запроваджено карткову систему. Навіть через два роки після війни багато жителів отримували лише близько 500 калорій на день, але продовжували працювати. У відповідь на нестачу їжі будапештці почали обробляти землю — навіть пустирі та занедбані ділянки, не зважаючи на попередні права власності.
Хліб у цей період вважали справжнім скарбом. Його часто замінювали іншими рослинними продуктами. Винахідливі кухарі готували страви з кропиви, кульбаби, конюшини, пагонів і квітів акації, а також із молодого хмелю, що допомагало урізноманітнити раціон і підтримати населення.
Відкритий трамвай возив мертвих на кладовище
Одним із першочергових завдань після завершення бойових дій у Будапешті стало відновлення транспорту та економіки. Особливу увагу приділили трамвайним лініям: перші рейси відновилися ще за кілька днів до завершення блокади. Наприкінці лютого було відкрито рух лінією до міського кладовища. У ті дні з лікарні у скелі у відкритих вагонах, що тягнув паротяг, перевозили тіла загиблих. Це робилося масово й регулярно. За роки війни будапештці настільки звикли до смерті, що такий транспорт уже не здавався чимось незвичайним. 20 лютого 1945 року відкрили перше автобусне сполучення, хоча справних автомобілів і коней бракувало.
Залізнична мережа країни була майже повністю зруйнована, але її терміново відновлювали, передусім для забезпечення постачання радянських військ. Відновлення довоєнної системи тривало майже два роки. Це була величезна праця. Для шпал доводилося використовувати деревину з розібраних ділянок колій, вугілля для паротягів гостро бракувало — у країні діяла лише одна шахта. Перші відновлені лінії мали суворі обмеження швидкості, що ще більше збільшувало потребу в ресурсах.
У Будапешті було зруйновано всі мости. Їхнє відновлення почалося з розчищення річища Дунаю. На ключових переправах радянські сапери будували тимчасові понтонні мости.
Заводи та промислові підприємства також постали перед труднощами. Потрібні були робітники, сировина й енергія. Також постала проблема безпеки. Щоб запобігти грабежам і хаосу, на підприємства спрямовували озброєні радянські підрозділи, які підтримували дисципліну й забезпечували збереження обладнання.
Як будапештці використовували військове спорядження?
Після облоги Будапешта на вулицях нагромадилася величезна кількість сміття: десятки підбитих і згорілих автомобілів, уламки техніки та руїни будівель. Жителі швидко взялися за прибирання, випередивши офіційні служби. Усе, що можна було використати, збирали й лагодили. Військове спорядження, незалежно від походження, знаходило нове застосування.
Попони перетворювали на теплі зимові пальта, намети — на куртки, а парашутний шовк — на завіси або блузки. Особливо цінувався червоний парашутний шовк із німецьких транспортних літаків: із нього шили сорочки, які потім обмінювали на їжу в селах поблизу міста. Вартість такої сорочки була високою — за неї можна було отримати навіть гуску. Більш умілі жителі використовували деталі та двигуни з уламків для створення невеликих машин — пилорам, млинів, генераторів.
Особливу увагу приділяли відновленню системи водопостачання, серйозно пошкодженої під час боїв. До завершення ремонтів люди змушені були митися у громадських колодязях, джерелах або просто в Дунаї, повертаючись до умов, подібних до середньовічних. Бронзові статуї на площі Героїв слугували імпровізованими сушарками для білизни, демонструючи винахідливість та стійкість мешканців угорської столиці.
Новий вигляд Будапешта після війни
У повоєнні десятиліття вигляд Будапешта зазнав радикальних змін. На місто вплинули руйнування під час облоги, післявоєнне відновлення, радянська окупація, комуністична диктатура, а також швидкий розвиток і технологічні перетворення. Під час облоги столиці було зруйновано приблизно 27% будинків, близько 32 тисяч квартир стали непридатними для проживання. Пустирі та брандмауери ще довго визначали міський краєвид 1950–1960-х років, особливо на великих площах і транспортних вузлах.
Реставраційні роботи помітно змінили вигляд багатьох будівель: надбудовували поверхи, перші поверхи займали магазини зі скляними вітринами, спрощували декор і ліпнину. Деякі вулиці Будапешта зазнали радикальної перебудови: трамвайний рух змінювали, пішохідні маршрути переносили під будівлі, а дороги розширювали для автомобільного транспорту.
На брандмауерах досить швидко з’явилися неонові вивіски. Проте ця технологія була далеко не новою. Перші неонові вивіски з’явилися в Будапешті ще у 1910-х роках, а їхній другий розквіт припав на епоху соціалізму. Дехто вважає, що вони використовувалися не лише для реклами товарів чи послуг, а й для демонстрації того, що соціалістична столиця Угорщини — справжній мегаполіс із «розкішним» життям.
Особливо вдалою вважалася реставрація Будайського замку (фортеці): середньовічні елементи зберегли, а прогалини заповнили спорудами в стилі модерн. В інших районах старі будівлі зносили, особливо ті, яким було 30–40 років і які не мали історичної цінності. Деякі пустирі залишалися зеленими зонами й перетворювалися на дитячі майданчики.
Після війни Будапешт набув нового вигляду. У столиці Угорщини сусідили зруйновані квартали, відреставровані історичні будівлі, нові споруди у стилі соціалізму та незабудовані площі. Усе це відображало сліди війни й масштабні зусилля з відновлення міста.
Джерела:
- https://qubit.hu/2018/04/21/amikor-budapest-kertjei-temetove-es-szantofoldde-valtak-igy-allt-talpra-a-fovaros-az-ostrom-utan
- https://24.hu/kultura/2023/05/14/heti-fortepan-tuzfalak-grundok-varosa-budapest-varoskep/
- https://www.szabadeuropa.hu/a/budapest-foto-vilaghaboru/30995819.html
- https://pestbuda.hu/cikk/20200214_bukovszki_peter_tragikus_latvanyt_nyujtottak_75_evvel_ezelott_a_szetbombazott_budapest_epuletei
- https://nullaev.hu/hu/elet-videken
- https://tudas.hu/fantasztikus-kepeken-a-szocialista-budapest/