Від підпільного видавця заборонених книг до мера європейської столиці — таким був шлях Ґабора Демські, який очолював Будапешт з 1990 по 2010 рік. Вирісши в атмосфері соціалістичної Угорщини, він став активним учасником демократичної опозиції, а згодом — одним із символів переходу країни до відкритої політики та ринкових реформ. За два десятиліття на посаді мера Демські перетворив місто на сучасний мегаполіс, але разом із визнанням та нагородами отримав і чимало критики. Дізнаємося, яким був шлях цього угорського політика. Далі на budapestyes.eu.
Ранні роки та освіта
Ґабор Демські народився 4 серпня 1952 року в родині економістів. Батьки майбутнього мера Будапешта були членами та активістами Угорської соціалістичної робочої партії. Батько обіймав керівні посади в різних зовнішньоторгівельних компаніях, мати тривалий час працювала начальницею відділу у міністерстві фінансів. У 1970 році Ґабор закінчив гімназію Szent Margit Gimnázium, після чого вступив на факультет права та політології Університету імені Лоранда Етвеша (ELTE).
У 1972 році майбутнього мера Будапешта відрахували з вишу на рік через звинувачення у політичній діяльності. У цей період Ґабор працював таксистом та бібліотекарем. Крім того, під час вимушеної перерви в навчанні Демські написав свою першу соціологічну роботу. Невдовзі він зміг продовжити навчання й у 1976 році отримав диплом юриста. У 1981 році Ґабор закінчив факультет гуманітарних наук університету ELTE за спеціальністю «соціологія».
Перші кроки в кар’єрі
Знайти роботу за спеціальністю одразу Ґабору Демські не вдалося. З 1976 по 1981 рік він співпрацював із журналом Világosság. Паралельно брав участь у соціологічних дослідженнях, організованих Іштваном Кемені, а також займався самвидавом. Демські випускав незалежну літературу, у якій критикував радянський режим в Угорщині. Одночасно він працював у сфері освіти та журналістики, співпрацюючи з незалежними виданнями, де міг висловлювати свої погляди й підтримувати дискусії про права людини. Ця діяльність заклала основу для подальшої політичної кар’єри, сформувавши репутацію активного захисника громадянських свобод і демократичних цінностей.
Демські заснував і редагував газету Hírmondó, а також брав активну участь у випуску та розповсюдженні самвидавських видань Beszélő, Máshonnan Beszélő і Magyar Zsidó, які поширювали заборонену літературу та ідеї свободи слова.
У 1984 році через конфлікт із владою майбутнього мера Будапешта засудили до шести місяців ув’язнення з відстрочкою виконання вироку на три роки. Попри це, він продовжував активно займатися громадською та політичною діяльністю.
У 1988–1989 роках Демські отримав стипендію та провів десять місяців у Колумбійському університеті (США), де розширив свої знання про демократичні інститути та правозахисну діяльність. У 1988 році він став одним із засновників Мережі вільних ініціатив, яка згодом перетворилася на Асоціацію вільних демократів (SZDSZ). З жовтня 1988 року Демські був членом Національної ради SZDSZ, а з жовтня 1989 по 1990 рік — членом її Національної виконавчої ради.
16 червня 1989 року, під час перепоховання Імре Надя та його соратників на Площі Героїв у Будапешті, Демські разом із Габріеллою Бекі поклали вінок від імені SZDSZ, символічно означивши початок нового етапу демократичної Угорщини. На перших демократичних виборах у 1990 році його обрали до парламенту від 7-го округу. Він одразу обійняв посаду голови парламентського комітету національної безпеки та став членом комітету із закордонних справ, що стало важливим кроком у його політичній кар’єрі.
Політична діяльність і мерство політика
1 жовтня 1990 року Ґабора Демські обрали мером Будапешту. Через конфлікт інтересів між двома посадами він змушений був залишити своє місце в парламенті, щоб зосередитися на управлінні столицею. Демські залишався мером протягом двох десятиліть: з 1990 по 2010 рік він переобирався на цю посаду чотири рази та закріпив за собою репутацію одного з найвпливовіших градоначальників у сучасній історії міста.
Попри багаторазове обрання депутатом парламенту у 1998, 2002 та 2006 роках як лідера списку SZDSZ, політик щоразу віддавав перевагу управлінню містом, відмовляючись від парламентського мандата через конфлікт інтересів. Аналогічна ситуація сталася й після виборів до Європейського парламенту у 2004 році: бувши обраним депутатом ЄП, він знову відмовився від цієї посади, щоб зосередитися на обов’язках мера.
Влітку 2009 року в столичній адміністрації виникли розбіжності після скандалу, пов’язаного з міською компанією BKV. 13 жовтня керівництво SZDSZ оголосило про розрив коаліційної угоди з партією ВСП, що фактично зруйнувало стійку більшість Демські у міській раді, яка існувала з 1994 року.
У 2010 році мер не продовжив членство в SZDSZ, а навесні 2011 року, у віці 58 років, вийшов на пенсію. У жовтні того ж року угорський політик переїхав за кордон: півтора року він провів у Берліні та рік — у Вашингтоні. У 2014 році Демські повернувся до Будапешту. Цей етап його життя став символом завершення політичної кар’єри та переходу до більш особистих і дослідницьких проєктів поза активною політикою.
Досягнення та поразки в кар’єрі політика
Кар’єру Ґабора Демські як мера Будапешту важко схарактеризувати однозначно. Серед найзначущіших успіхів у період його правління експерти називають розвиток міської інфраструктури та транспортної системи. За Демські було побудовано значну частину кільцевої дороги M0, а також мости Ракочі (1995 року) та Медьєрі (2008 року). Хоча лінію метро M4 відкрили лише у 2014 році, значну частину робіт виконали за мерства Демські, і саме йому приписують ініціативу її будівництва та фінансування.
Крім того, під час його правління активно розвивалося культурне життя міста: з’явилися артхаусні кінотеатри, розширено театральну мережу, засновано численні фестивалі. Навіть політичний опонент Демські Іштван Тарлош визнав, що за його мерства докладалися величезні зусилля для збереження культурного різноманіття міста.
Водночас діяльність колишнього мера Будапешта піддавалася серйозній критиці. Опоненти дорікали йому у невиконанні передвиборчих обіцянок, надмірній підтримці лінії метро M4 коштом інших міських проєктів та повільності в ухваленні рішень. Його минуле, зокрема участь у радикально лівих студентських групах, співпраця з Соціалістичною партією Угорщини та дружба з Гельмутом Цільком, викликали сумніви в щирості його опозиційної діяльності.
Багатьох також турбували соціальні питання: бездомність, проблеми чистоти й безпеки у громадських місцях, спірні рішення щодо регулювання транспорту та публічних демонстрацій. Довіру громадян підірвали скандали з Budapesti Közlekedési Vállalat (BKV), придбання дорогої вілли в Хорватії та використання позашляховика за символічну плату. Неодноразово Демські критикували за непослідовність і конфлікт інтересів, наприклад, коли він одночасно обіймав посаду мера та мав депутатський мандат.
Попри це, навіть критики визнають, що перші два терміни Демські характеризувалися боротьбою з корупцією та увагою до бюджету міста, завдяки чому Будапешт тоді вважався навіть надійнішим платником, ніж сама Угорщина на міжнародних фінансових ринках.
Чим тепер займається ексмер Будапешта Ґабор Демські?
Після виходу на заслужений відпочинок Демські заявив, що буде звичайним пенсіонером. Водночас після завершення політичної кар’єри колишній мер Будапешта зосередився не лише на особистих і культурних проєктах. Він переїхав на узбережжя Хорватії, де придбав будинок в Істрії, а свою квартиру в Будапешті здає в оренду. Про своє рішення політик повідомив у соціальних мережах, зазначивши, що засмучений фінансовим розграбуванням столиці та занепадом інфраструктури.
За словами Демські, це стало однією з причин, чому він вирішив покинути Будапешт. Його близькі більше не пов’язані з угорською столицею: родичі живуть у США та Західній Європі. Водночас Демські заявив, що планує регулярно приїжджати до Будапешту, адже любить відвідувати театр.
Колишній мер продовжує залишатися помітною фігурою в суспільному житті Угорщини: він коментує актуальні політичні події, критикує дії уряду та порушення демократичних принципів. Свою позицію політик озвучує в медіа та на громадських акціях.
У 2022 році Демські потрапив до лікарні через проблеми зі здоров’ям, зокрема з кров’ю. Після 10 днів лікування його виписали додому. Угорським медіа він розповів, що проводить час у колі членів родини та друзів, любить відпочивати в тіні вічнозелених рослин, багато писати й читати, а також обожнює лимонад. Тим часом медики рекомендували йому більш уважно ставитися до харчування та уникати політичних новин, зосередившись на поезії.
У 2024 році стало відомо, що Ґабор Демські очолить угорське представництво Громадського блоку закарпатського батальйону імені Імре Надя — організації, яка займається благодійною діяльністю.
Джерела:
- https://www.xxszazadintezet.hu/iszonyu-hibakat-kovettunk-el-demszky-gabor-arcok-a-multbol-7/
- https://kronologia-archivum.retorki.hu/tudastar/szemelyek/demszky-gabor
- https://www.economx.hu/onkormanyzati-valasztas/eletrajz.136441.html
- https://pestisracok.hu/halozati-titkok/2021/12/hogyan-mehetett-ki-demszky-gabor-1981-ben-riporterkent-a-forrongo-lengyelorszagba-es-hogyan-kerult-a-vilagossaghoz
- https://index.hu/kultur/2024/11/16/demszky-gabor-interju-konyv-ajanlo-fopolgarmester-budapest-onkormanyzat-politika/
- https://index.hu/belfold/2022/09/08/demszky-gabor-kezeles-egeszseg-allapot-betegseg-koranyi-horvatorszag/?token=50db2dafee7e5441abaefa28309af984