Друга світова війна завдала великої шкоди Будапешту. Під час неї було покалічено тисячі людських життів. Місто спорожніло, будівлі були вщент зруйновані. Окупанти нещадно знущалися над людьми й без найменшого докору сумління вбивали. Особливу неприязнь вони проявляли до євреїв. Щоб розправитися з ними, 15 листопада 1944 року в столиці Угорщини було створено одне з найбільших у Європі гетто, пише budapestyes.eu.
Вторгнення, зміна влади
19 березня 1944 року німецька армія вдерлася в Угорщину в рамках операції «Маргарете». Угорський уряд уже з 1942 року розпочав дипломатичну підготовку до мирних переговорів із західними державами, однак лише восени 1943 року вдалося досягти попередньої угоди. Німці вже знали про ці плани, і Гітлер почав готуватися до вторгнення.
Наслідком німецької окупації став прихід до влади пронімецького уряду, на чолі з колишнім угорським послом у Берліні Деме Стояї. Міклошу Хорті нічого не залишалося, як надати новій владі повну свободу дій у врегулюванні питань, пов’язаних із євреями в межах її повної юрисдикції. Після цього почалися серйозні негативні зміни. Насамперед по всій країні заборонили діяльність опозиційних друкованих організацій, відбулася серія політичних арештів. 15 червня 1944 року німці дали наказ розселити людей єврейської національності в будинках, позначених жовтою зіркою.
Після призначення прем’єр-міністром Угорщини Ференца Салаші ситуація стала ще гіршою. На початку листопада в Будапешті пройшли перші марші смерті. Чоловіків, які рили окопи та євреїв погнали пішки в лютий холод, без їжі, до західного кордону для виконання фортифікаційних робіт для німців, а тих, хто був хворий або відставав від натовпу — розстрілювали.
Гетто «під захистом»
Перше гетто створили 15 листопада 1944 року у Швеції, Швейцарії, Іспанії та Португалії, воно перебувало під міжнародним захистом без позначених кордонів. В Будапешті, для єврейського населення, у будинках розташованих поблизу парку Святого Іштвана на вулиці Пазманя, утворили міжнародне гетто на 70 осіб. Тобто євреї, які переїхали туди, могли отримати дипломатичний захист.
18 листопада 1944 року в Будапешті було створено друге гетто. Його очолив Лайош Штеклер. 29 листопада 1944 року міністр внутрішніх справ видав указ, який визначив межі гетто. Його територія була розділена на 10 адміністративних округів. Кожен район мав свою організаційну структуру. На чолі стояв староста з двома заступниками, а за порядком у будівлях стежив комендант.
Гетто було оточене високим дощатим парканом. Його територію дозволяли залишати тільки певним особам в особливих випадках, наприклад, у зв’язку з лікуванням у лікарні, похороном. Усередині були створені дуже погані умови перебування. Люди спали на підлозі, туалетом користуватися їм забороняли через відсутність води. Ворота гетто охороняла поліція, але, попри це, озброєні окупанти входили всередину, грабували й вбивали. Фізичні та душевні муки посилювалися страхом і серйозними епідеміями, наприклад, тифом і дизентерією, які нещадно забирали життя через відсутність ліків. Попри зусилля Червоного Хреста, люди отримували на день 700-800 калорій їжі (хлібний пайок становив 15 дека). Стан здоров’я ув’язнених був дуже поганим, і вони помирали масово. Наприкінці грудня з гетто щодня вивозили 80-120 трупів.
Спочатку передбачалося, що у великому гетто буде розміщено близько 63 000 євреїв, здебільшого літніх людей і дітей віком до 16 років, тобто в середньому близько 14 осіб на кімнату. Однак уже з перших днів у гетто було 33 тисячі людей і підселення тривало.
17-18 січня 1945 року радянські війська увійшли в Пешт і звільнили гетто. Після чого було виявлено близько 3000 непохованих тіл. У великому гетто пережило облогу і знущання 70 000 осіб.