Угорська столиця з початку свого існування боролася за незалежність і зазнавала кількох нападів інших держав. Одним із найтрагічніших періодів в історії Будапешта була його облога румунами. Детальніше про неї поговоримо тут budapestyes.eu.
Нездійсненні обіцянки
У 1918 році впала Австро-Угорська монархія, яка програла Першу світову війну. 31 жовтня 1918 року після хризантемної революції прем’єр-міністром, дружнім до Антанти, став Міхай Карої, який виступав за незалежність Угорщини. Піддавшись пацифізму Томаса Вудро Вільсона (28-й президент США), Карої дав наказ повністю розформувати угорську армію. Таким чином, країна залишилася без національної оборони. Після чого Карої проголосив першу Угорську республіку, президентом якої він став. Взимку 1919 року уряд повністю втратив підтримку народу і зазнав невдачі як усередині країни, так і у військовому відношенні.
21 березня 1919 року військовий представник Антанти зажадав ще більших територіальних поступок і Карої подав у відставку. Далі до влади прийшла партія комуністів під керівництвом Бели Куна і проголосила Угорську радянську республіку. Вони обіцяли народу рівність і соціальну справедливість, захист території Угорщини без мобілізації новобранців. Спочатку більшість солдатів угорської Червоної армії були звичайними робітниками з фабрик Будапешта.
Очищення міста від комунізму
На першому етапі військових дій румунська армія просунулася до гір Трансільванії. На другому — після комуністичного перевороту в Угорщині вона розгромила Червону армію і досягла річки Тиса. Потім солдати форсували річку, і пішли на Будапешт. Вже 3-4 серпня румуни увійшли в місто й окупували його. Їхнє перебування в столиці було позначене атмосферою терору, грабежів, убивств, страт, зґвалтувань. Матеріальні збитки, завдані місту, становили 2,5 мільярда крон. Увесь цей жах відбувався з 3 серпня по 14 листопада.
Першими в Будапешт увійшли 3 роти, які належали 6-му кавалерійському полку 4-ї бригади, під керівництвом генерала Русеску. У полудень 400 осіб із двома гарматами оточили місто. Куди гірше, вони зробили кілька пострілів артилерією по житлових будинках. 4 серпня румунські солдати з тріумфом пройшли через центр міста перед своїм командувачем генералом Мусою. При цьому окупанти стверджували, що вони це роблять із благими намірами, щоб звільнити столицю від комуністичного терору.
З ближніми потрібно ділитися
З першого дня облоги Будапешта окупантські війська взяли життя містян і владу у свої руки. Вони контролювали державну управу, її роботу, пресу. Далі почалося справжнє мародерство. Солдати забирали зерно, вивозили його, і якщо ж населення насмілилося сказати хоч слово, румуни вживали заходів у відповідь — катували, вбивали, саджали за ґрати. Через грабування почалася нестача продовольства, причому як у сільській місцевості, так і в місті. Генерал Мардареску заявив, що Румунія претендує на 50% угорського багатства.
Буквально через тиждень після повалення радянської влади уряд Румунії заборонив у Будапешті всі періодичні видання. 28 вересня 1919 року заборону на пресу частково зняли. Газети публікували інформацію під суворою румунською цензурою. Найчастіше в статтях засуджували правління комуністів і в «красивому» світлі підносили румунський уряд. Тобто окупанти всіма силами намагалися завоювати симпатії громадян.
10 жовтня розпочали конфіскацію квартир для офіцерів ворожої армії. Також у цей період скасували будь-які зібрання, понад 3 осіб не могли стояти разом на вулиці. Будь-кому, хто порушить це правило, загрожувало 2 роки в’язниці та штраф у розмірі 10 000 леїв. Ходити в місті можна було тільки з паспортом.
Окупаційна армія розбирала цілі заводи й перевозила обладнання з них додому. За період облоги румуни відібрали в угорців близько 1140 локомотивів, 2000 легкових і 40 000 вантажних автомобілів. За різними даними, під час окупації румунська військова влада, граючи роль визволителів, вивезла з країни загалом 1,5 мільярда золотих крон.
14 листопада 1919 року румунська армія покинула розграбований Будапешт.