Двадцять восьмого червня 1914 року австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда було вбито разом з його дружиною. Вбивство, яке сколихнуло весь світ, відбулося в Сараєво. Влучний постріл боснійського серба та націоналіста Гаврила Принципа змінив подальшу історію Австро-Угорщини та всього світу. Більше на budapestyes.eu.
Воєнний настрій в Будапешті
Франц Фердинанд був твердим реалістом у політиці. Близько 1906 року він створив план, згідно з яким Австро-Угорщина мала б пройти ряд метаморфоз для подальшого зниження градуса міжнаціональних конфліктів.
Його вбивство викликало жах та безліч запитань. Але ніхто навіть не підозрював, що за цим буде слідуватиме довготривала світова війна. У липні 1914 року монархія оголосила війну сербам. Після цього Будапешт заполонили учасники урочистих процесій. Люди несли плакати, на яких палали гасла на користь війни. Гості столиці пили каву у вуличних кафе, військові оркестри грали патріотичні марші. Відомі політики, сильні світу цього, не гаяли можливості пропіарити себе та виступали з промовами перед народом. Вони запевняли: війна стане кроком до принципово нового життя.
Це було в самому Будапешті. А в селах настрій був геть інший. Селяни не хотіли війни. Вони знали, що їм треба працювати, збирати врожай. Середній клас також розумів, що війна нічого хорошого не принесе. Загальна мобілізація відтоді стосувалася всіх чоловіків призовного віку. Отже, можна зробити висновок, що війні завжди раді тільки політикани та ті, хто розраховує заробити на війні.
Військове керівництво було впевнено у швидкій перемозі. Проте події розвивалися за непередбачуваним сценарієм. Німецька армія застрягла під Парижем, армія імперської Росії швидко поповнювалася, а серби чинили лютий опір. Виробничі можливості Австро-Угорщини були досить обмежені. Це стало зрозуміло трохи згодом. В результаті мобілізації на фронт відправили більшу частину угорського чоловічого населення з робітничих верств. Це спричинило скорочення обсягів виробництва, падіння економічних показників.
З того часу всі галузі економіки були підпорядковані інтересам та потребам війни.
Рівень життя під час війни
Ціни зростали дуже швидко. У 1915 році в Будапешті було введено хлібний талон. Рік потому талонів на різні харчові продукти було вже значно більше. У 1916 році можна було купити по талонах цукор, а у 1917 році — мило, каву, олію та рис. Бюрократична машина, яка працювала повільно та неточно, посилювала труднощі, з якими стикалися прості мешканці Будапешту. Посилилися арешти. Проводилися ревізії, в результаті яких виробники здавали врожай та тварин за середніми цінами, які встановила сама держава. Це пояснює той факт, що виробництво впало в рази. Крім того, державу стрясала інфляція, зниження заробітної плати тощо.
Робочий клас та селяни відчули на собі всі «принади» війни. В той час як аристократія та дворянство вели майже звичний спосіб життя. Вони брали участь в урочистостях, мали розкішне господарство, попри його високу вартість.
В родині угорського середнього класу мобілізація або смерть батька та чоловіка була справжньою катастрофою. Отже, сім’ї намагалися сильно економити та відкладати. Війна змусила деякі верстви населення значно скоротити свій щоденний раціон. Більш за всіх під час Першої світової війни постраждали незаможні селяни, промислові робітники, інваліди, вдови та сироти війни. За офіційними оцінками 25% простих угорців тоді бідувало. Тому й не дивно, що розкіш та надмірності аристократії та будапештської буржуазії сильно дратували тих, хто доїдав останній шматок хліба.
Також процвітав рекет, хабарництво, антисемітизм.
Замість епілогу
Подальша історія Будапешту та Угорщини загалом представляється сірим безпросвітним мороком. У жовтні 1918 року угорський парламент розірвав унію з Австрією. У Будапешті було проголошено незалежність держави. У тому ж місяці столицю сколихнуло народне повстання проти Габсбурзької монархії.
Перша світова закінчилася у листопаді 1918 року підписанням мирної угоди. Пів року потому владу в Будапешті почали прибирати до своїх рук комуністи. 20 березня 1919 року ними були захоплені всі урядові організації.
На Будапешт насувалися вже нові темні хмари кривавого та суперечливого XX століття.